В межах навчально-просвітницької роботи історико-культурного заповідника відбувся черговий пізнавальний захід. Для учнів 9-х класів Кам’янської ЗЗОШ № 2 проведена лекція про заснування та еволюцію цукрового заводу в часи російського імперського режиму. Автор і ведучий заходу – завідувач меморіальним музеєм Зелений будиночок Олександр Мушта.
Діти дізналися про причини утворення цукрового заводу, ініціаторів його побудови, особливості розвитку підприємства в другій половині ХІХ ст., власників та їхню діяльність тощо. Також учням було розказано про роль та місце цукрової галузі України в економічній системі російської імперії в цілому.
Як відомо, цукровий завод у Кам’янці був збудований завдяки графу О.Бобринському у 1844 р., який деякий час був опікуном маєтку. Далі вже підприємством займалися місцеві поміщики – Давидови. Вони представляли російський дворянський імперський клас, не будучи, на відміну від різних нащадків козацьких старшин, етнічними українцями. Тому розвиток цукрової галузі, як і багато подібних до них заїжджих вельмож, вони розглядали лише для власного збагачення.
Впродовж 2-ї половини ХІХ ст. в заводі відбулося технічне переобладнання, що в поєднанні з покращенням логістики – проведення через Кам’янку в 1876 р. залізниці – призвело до якісного та кількісного зростання виробництва. Саме завдяки цьому Кам’янський маєток став прибутковим та міг стабільно розвиватись.
У 1890-х рр. завод хотіли придбати багато купців та власників, які вбачали великі перспективи у його розвитку. Але, через різні обставини, цього не сталось і підприємство аж до кінця 1918 р. залишилось у Давидових. Надалі підприємство націоналізували більшовики й завод забезпечував потреби комуністичного режиму.
Останній етап діяльності заводу новітнього періоду – 2000-ні роки. На поч. 2010-х, після банкрутства, він був розібраний на металобрухт.
Чимало сторінок з минувшини підприємства ще не розкриті, тому краєзнавцям та дослідникам є над чим працювати. Надіємось, що буде над чим працювати і наступним поколінням кам’янчан, які описуватимуть роботу нових, існуючих чи відновлених підприємств, оскільки працюючі об’єкти є запорукою економічного зростання та матеріального забезпечення населення.



