Кам’янський заповідник

У серпні місяці 2024 року виповнюється 170 років з дня народження відомої актриси українського театру Марії Костянтинівни Заньковецької, життя якої було присвячене сцені. Щоб мати змогу займатися улюбленою справою, Марії довелося пройти через численні випробування(розлучення з чоловіком, розрив з родиною).

Марія була п’ятою дитиною в сім’ї збіднілих поміщиків Адасовських(с.Заньки, Ніжинського повіту Чернігівської губернії). З дитинства була допитливою, жвавою, здібною до знань дівчинкою, мала гарний голос. Однак про артистичну діяльність доньки батьки навіть і слухати не хотіли, тому мрії втілювалися лише через аматорську діяльність.

Під час одного з таких виступів молодому офіцеру О.Хлистову сподобалася молода акторка, якій він пообіцяв всіляку підтримку у театральній кар’єрі, чим і завоював серце 17-річної Марії. Однак після одруження, лише під тиском друзів та прихильників таланту його дружини, дав дозвіл на навчання, але при умові, що «гратиме вона лише в українському театрі, де вистави йтимуть українською мовою». Офіцер знав, що в той час український театр був під забороною, тому нічого не втратив. Однак у 1881 році царський уряд дозволив ставити п’єси українською мовою.

Творчий шлях видатної акторки розпочався у Єлисаветграді(нині м.Кропивницький), в театрі Марка Кропивницького, де вона з’явилася на сцені як Марія Заньковецька(на честь села, де народилася). Гастролі з театром принесли Марії світову славу, неодноразово вона отримувала запрошення працювати в імператорському театрі, на що одного разу відповіла: «Наша Україна занадто бідна, щоб її можна було покинути. Я дуже люблюїї, мою Україну, її театр, щоб прийняти вашу пропозицію». В історію театру М.Заньковецька ввійшла як видатна українська трагічна акторка, що у створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки. Шанувальниками таланту акторки були К.Станіславський і В.Немирович-Данченко, Панас Мирний, І.Нечуй-Левицький, П.Тичина, М.Рильський. У 1923році, з нагоди 40-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецькій було присвоєно звання «Народної артистки УСРР», вона стала першою акторкою, яка отримала це звання.

У фондах Кам’янського державного історико-культурного заповідника зберігається портрет М.Заньковецької, виконаний у 1955 році місцевим художником Миколою Бугаковим. Перед нами молода жінка, з виразним обличчям, мрійливим поглядом, вона ніби поринула в думках до глибин своїх роздумів. Можливо жінка на порозі важливого рішення, коли слід зробити вибір між особистим життям та мистецтвом, яке з роками принесе їй велику славу шанувальників.