“Голоси й сенси” Ганни Синьоок
У Кам’янському державному історико-культурному заповіднику відбулась презентація поетичної збірки Ганна Клименко Синьоок “Голоси й сенси”. Поетеса неодноразово й раніше приїздила до Кам’янки, брала участь у складі журі літературного дитячого конкурсу “Поетична осінь у Кам’янці”, долучалася до літературних читань в Кам’янському заповіднику та під час Всеукраїнського мистецького фестивалю “KAMIANKA MUZIK FEST”, виступала з творчими зустрічами у школах, проводила майстер-класи в дитячій літшколі. Ганна Синьоок – лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Данила Кононенка в 2022 році з поетичною збіркою “Меседжі кави й каменю”.
“Голоси й сенси” – восьма книга поетеси, яку вирізняє потужне багатоголосся, вражаюча енергетика, українська незламність. Філософічність думки, інтелектуалізм, висока культура слова притаманні творчій манері письменниці. Як зазначила сама авторка книги “Голоси і сенси” “тут навмисно поєднані “карантинні” й воєнні тексти, адже в умовах надтривожного сьогодення перші перепрочитуються, відкриваючи нові сенси… карантинне підсилює воєнне і навпаки”. В умовах війни й те, що було написане до повномасштабного вторгнення сприймається інакше, адже пересіяне поетичними пророцтвами, якими нерідко “грішать” талановиті митці, як от Ганна Синьоок:
со́рок соро́к розсіюють сорокауст лютневого ранку
у столичному середмісті
чорними хвостами сколочують в’язке повітря
скоморохи, що стратили сміх
і в’ють гнізда на калиновій гілці
на сходах сидить сивий кобзар – без кобзи
у торбинці – зерна
червоні – яко кров
чорні – яко кіпоть
гарячі – яко полум’я
чатує на старичка Сковороду
хоче обмінятися з ним торбинами
собі взяти сопілку і Святе Письмо
а зерна хай розвіє Григорій Савич над східним полем
сотня зернин упаде в солону землю – і проросте
сім – літерами
решта – хрестами
Іллюстрація художника Бориса Єігазаряна на обкладинці збірки додає багатобарвності й багатозвучності голосам і сенсам Ганни Синьоок. “Голос поезії – надто сокровенний, відвертий, інтимний. У межові відтинки він особливо оголюється, звучить надривно, зболено й рівночасно магічно” – зізнається поетеса.
Боже, прости, що не з ними,
а зрештою, їм завдяки…
щодня пилосошу килим
і светр одягаю м’який.
Навчилася слухати тишу,
її розрізняти тони…
Боже, невже Ти вирішив
вчити нас мови війни?
З віком і пам’ять гіркне,
тучна стає, нев’юнка…
Боже, весни сторінка
змінює ДНК…
Гасне в малих оченятах
віра у світ і цвіт…
Вранці, ближче до п’ятої,
пізнали новий алфавіт.
Сонце кольору ночі…
Згусток небес кров’яний…
Боже, Ти справді хочеш
вчити нас мови війни?
На презентації книги авторка щиро ділилася зі слухачами історіями народження поезій, зачитувала окремі вірші та відповідала на питання. Музичні паузи познайомили з вокальними творами на слова Ганни Синьоок у виконанні автора музики Таміли Чупак. Прозвучали пісні й романси: “Батьків цінуйте”, “Напиши мені, мамо, листа”, “Таємно-лелече”.
Щиро дякуємо нашим воїнам за можливість творити і проводити творчі зустрічі з читачами.
