Кам’янський заповідник

Березень багатий на визначні події для всіх, хто присвячує свій талант мистецтвуСлова. Нещодавно 3 березня відсвяткували Всесвітній день письменника, 9 березня – 210 років з дня народження Т.Г. Шевченка,21 березня –Всесвітній день поезії, встановлений ЮНЕСКО 1999 року. Це особливе свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловитинезбагненне.За геніальноюЛіною Костенко, –“Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”.

У цьому році у видавництві ФОП Чабаненко Ю.А. міста Черкаси побачила світ поетична збірка “ПриСутність” Таміли Чупак, надзвичайно талановитої, всебічно обдарованої людини, заступника директора Кам’янського державного історико-культурного заповідника з наукової роботи, письменниці Національної спілки письменників України, композитора, концертмейстера і солістки камерного ансамблю заповідника,керівника дитячої літературної студії “Брость” імені Данила Кононенка, яку знають і люблять далеко за межами Кам’янки.

Таміла Петрівна автор поетичних збірок:“Я молюся піснею до неба”, “Білим по білому”,“Перелуння”,короткої прози “Павутинова мелодія бабиного літа”,книги для дітей“Косички у стані афекту”, яка в 2019 році стала переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу дитячих книг “Лоскотон”, роману “Соло горихвістки”, пошанованого Всеукраїнською премією імені Михайла Чабанівського, оповідання “Новоз’явлення”, що здобуло перемогу напрестижному Всеукраїнському літературному конкурсі малих прозових форм імені Василя Стефаника і ввійшло до альманаху “Імпресія 2023”та музичних видань “У серце звуком семиструнним”, “Співограй ” тощо.
“ПриСутність” – це нова збірка довершеної, зрілої поезіїТаміли Чупак, оповита трунком смутку війни:

“У видиві прозрінь
Нікого не пита –
Поезії полин
Крізь душу пророста”.

Відомий черкаський поет Валерій Власюк пише: “ПриСутність з Тамілою Чупак. Як це бути присутнім? Як це?ПриСутністнім. Цей вечір провів у присутності поезії – витонченої, смаковитої, жіночної. Здається, що ця присутність уже торкала Перелунням струни душі. Ідеш лабіринтом поезії
Таміли Чупак, де за рогом щось нове, але разом з тим, знайоме й близьке.

“Втікає думка – як мисливець йду по сліду…”
Лірично-природне, пейзажне, душевне заколисує, заспокоює… Аж раптом надривно “Весна уникала зазирати до календаря”. І прекрасне зринає потворним у глибиній сутності сьогодення.

“Під убивчий зорепад
Так само не встигаєш
Згадати…”

Філософськи-глибинно, але просто та зрозуміло огортає Слово Таміли. І хоча, день сущий лунає у поезіях мисткині мінорно, по осінньому, світло все ж перемагає.

“Ще вчора світ не теплівся
І до рук квіт не стеблився.
Хоч було звуків мало ще,
Але в серці світало вже…”

З вірою у Перемогу у “ПриСутності ” Таміли Чупак! Дякую! ”

А ось “Кілька словопорухів від автора”:
“Присутність Поезії в житті людини – милість Божа. З нею світ стає веселчатим і багатозвучним, наповнюється красою, втіхою, сенсом. Сутність Поезії – в найтонших порухах душі, коли мить, схожа на пурхання метелика, закарбовується у Слові, і ним “гоїться світ”. А якщо твоєю рукою “ворожить на римах поезія, тайна”, відкривається сутність живого й неживого, світла і темряви, земного та небесного.

Часом у житті стає запеклішою “прози й поезії битва і гра”. Вони то конкурують і змагаються за увагу та час автора, а то – живуть душа в душу, в неподільній гармонії. Напевно, війна втихомирює суперництво, і “білі вірші – плачі горнуться на плечі”. А білі вірші – це майже проза. І ні в кого не лишається інших мрій, крім заповітної – про ПЕРЕМОГУ. Віра в неї, закарбована у Слові, подвоюється.

І хоча все в цьому житті тече, зміняється, мина¬ється, її Присутність – Поезія – залишається”.
Тож, поспішайте на зустріч з неперевершеною Тамілою Чупак, із її талановитим, мудрим поетичним Словом, щоб порадувати душу її справжньою, нетлінною ПриСутністю.

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника