Кам’янський заповідник

Кам’янський край історично тісно пов’язаний з Польщею. У різні періоди минувшини наші землі належали польським власникам, а польські митці збагачували історію рідного краю.

Відвідувачам Кам’янського державного історико-культурного заповідника добре відомо про музичні традиціїнашої місцевості, пов’язані з життям і творчістю Кароля Шимановського, які об’єднують польську та українську культуру. Але останнім часом ми продовжуємо відкривати сторінки літературно-мистецькі.

В с. Ребедайлівка народилася Ельжбета Босняцька (1837–1904) – відома поетеса та драматург ХІХ ст..ВБаландинонародився і жив польський художник Казимир Пжишиховський, якогопольський критик Генрік Пьонтковськийназвав «першим, а може, і єдиним справжнім художником України».А село Михайлівка, яке раніше називалося Пруси, пов’язанез життямі творчістю польського публіциста і прозаїка Зенона Фіша (літ. псевдонім Тадеуш Падалиця).

Зенон Леонард Фіш народився 1820 року в Білорусі. За одним джерелом він син Тимофія Фіша, збіднілого дворянина-орендаря з Галичини, за іншим – його батьком був ТимотеушФіш – вчений-лінгвіст родом із Кракова, що кілька років викладав («професорував») у Відні. Мама – Маріанна Вержбицька – походила з Київщини. У дитинстві переїхав з батьками в Україну, до села Пруси, неподалік Кам’янки, де провів більшу частину свого життя.

«Куточок, де я живу, – писав пізніше письменник, – мабуть, найбільш поетичний з усієї України: його можна назвати її серцем. З одного боку на півдні розкинулися степи Херсонщини, з іншого — Дніпро, Рось, Тясмин, безлюдні ліси, багаті хутрами, усіяні тисячами окопів і могил». Місцевий ландшафт, українську природу, звичаї, традиції краю Фіш винятково відчував і любив, що визначило в майбутньому тематику й образність його творчості, яка тісно пов’язана з Україною.
Він отримав лише початкову освіту, недовго навчаючись у Забілоччі та Златополі, а також в учителя Дубровського в Кам’янці. Згодом кілька місяців навчався в домі маршалка Черкаського повіту Яна Мацевича, в канцелярії якого кілька років був писарем.

Тож систематичної освіти Фішу не вдалося отримати. Проте він був дисциплінованим самоучкою, наділеним вродженим талантом оповідача, який виявляв непереборні письменницькі здібності та амбіції. Фіш ніколи не приховував своєї самоосвіти, навпаки, він підкреслював унікальність свого письма та його органічний зв’язок із землею України, охоче видавався і в 1850-х роках набув «чудової популярності» під псевдонімом Тадеуш Падалица, що означало – злак, який виріс випадково, без обробки, зі зерен, що насіялись із перезрілих колосків.

Роль наставника й провідника в житті Фіша відіграв старий економ Валентій. Він відкривав для свого підопічного Україну, брав його з собою на хутори, пасіки, розповідав багато місцевих легенд та історій з минулого. Напевно це і спонукало Фіша звернутися до етнографії. Тут він збирав пісні, легенди, перекази, аби «зберегти їх від забуття».
Перші кроки в літературу Зенон Фіш зробив досить рано. Він захоплювався творчістю письменників «української школи».Вірш «Трагедія історії України» Конашевича в Білогруді написав у 16 років. У 1844 р. у журналі «Pzegłądnaukowy» була вміщена ця історична трагедія «Konasewicz w Białogrodzie».

У повісті «Тарасова ніч» описав повстання під проводом Тараса Трясила. Тож перші твори молодого письменника були пов’язані з українською історією, яка його вражала.

В Україні Фіш здобув повну матеріальну незалежність. Жив як поміщик, розподіляючи час між справами літературними, побутовими, світськими зустрічами, адже став популярною і поцінованою особистістю. Багато читав, дуже любив подорожі.
З 1851 р. письменник починає співпрацювати із «DziennikWarszawski», «Bibliotekawarszawska» та «Gazetawarszawska», пише до «Київського телеграфу», «Вєстєй», інших періодичних видань. Найбільш об’ємними стали його твори «Listy z podrozy» (Листи з подорожі) (1859, Вільно) та «Opowiadania i krajobrazy»: Szkice z wędrówekpoUkrainie» («Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні») (Вільно, 1856) [1], романи «Зося Житкевичівна» і «Нестор Писанка».

Захоплення історією та природою України знайшло своє відображення в книзі «Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні», що займає у творчості Фіша важливе та унікальне місце.

Значний розголос та успіх мали також листи з мандрівок і газетні публікації письменника. У статтях Падалиці «цілий провінційний світ… зі… своїми якостями та властивостями рухався, сміявся і плакав, гримасував… перед очима читача».
Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. зацікавлення Фіша зосередилися на історії та етнографії. До новоствореного «Щотижневика ілюстрованого» він надсилав описи «українських типів», які являли собою коментарі до малюнків Казимира Пжишиховського.
На жаль, наприкінці життя Фіш впав у божевілля. «Він безперестанку малював у той час якісь чудернацькі проекти промислово-економічного змісту». Хвороба тривала 2 роки. Помер у 1870 році, як вважають польські дослідники – у Прусах, але місце його поховання невідоме.

В оновленій експозиції Зеленого будиночка планується обладнати куточок, присвячений Зенону Фішу. Наукові співробітники Кам’янського заповідника ведуть переписку з польськими дослідниками творчості письменника, відкриваючи нові сторінки його життя. Краківська, Варшавська Лодзька бібліотеки надіслали нам електронні книги Тадеуша Падалиці, а також його статті в журналах.

Пропонуємо до вашої уваги виставку одного експоната, яка являє собою лист письменника, в якому він розповідає про звичаї, традиції та побут населення Наддніпрянщини, де автор тривалий час мешкав. Цей лист вміщений у журналі «Щотижневик ілюстрований» (1860 р.), електронний варіант якого знаходиться в електронному сховищі Лодзької бібліотеки. Поряд з листом розміщена копія фотопортрету Зенона Фіша.

Таміла Чупак,
заступник директора КДІКЗ
з наукової роботи

Виставку підготувала Валентина Губенко,
Науковий співробітник Кам’янського заповідника