Кам’янський заповідник

Трагічно й несподівано у засвіти пішов прекрасний український скульптор, письменник, громадський діяч МИХАЙЛО ГОРЛОВИЙ. Україна осиротіла на ще одного вірного сина, патріота зі загостреним почуттям справедливості.

У 2019 році Михайло Горловий взяв участь у Всеукраїнському симпозіумі скульпторів, який відбувся в межах фестивалю «Кам’янська земля – край славетних героїів» за грантовою програмою «Малі міста – великі враження».
Фестивалем у Кам’янці (симпозіумом скульпторів та пленером художників) опікувався незабутній Іван Фізер – черкаський художник, скульптор, який в той період очолював обласну організацію НСХУ. Саме він, на прохання організаторів, запросив до Кам’янки митців з різних куточків України. А коли ми запитали Івана Васильовича, як йому вдалося зібрати в Кам’янці, як на підбір, справжніх патріотів, які душею вболівають за долю України, то митець відповів: «Спробував би я апатичних запросити, мені б Горловий цього не пробачив».

Михайло Петрович і справді виділявся своїми радикальними поглядами, активним спілкуванням з організаторами та місцевими жителями, відкритістю і щирістю. А компанію йому в Кам’янці склали справжні однодумці: Леонід Козлов (м. Київ), Кий Данилейко (м. Київ), Богдан Фреїв (м. Долина, Івано-Франківська обл.), Іван Дем’ян (м. Велятино, Закарпаття), Дмитро Бур’ян (м. Черкаси), Віталій Дахівник (м. Золотоноша, Черкаська обл.).

Михайло Петрович Горловий народився 19 жовтня 1952 р. в с. Щербанівка Обухівського району на Київщині. Закінчив Київську академію образотворчого мистецтва і архітектури (1986-1992 рр), факультет скульптури. Митець – член Національної спілки художників України (1993) та член Національної спілки письменників України (1998).
Мистецтвознавець Сергій Гальченко так охарактеризував Михайла Горлового: «…Горловий у камені бачить людську душу, це правда, бо в Михайла людська душа, а не кам’яна. Там, де Михайло, там Україна. Він усюди – в мистецтві, літературі, творчості…»

«Він (Горловий) заглиблений в українську землю, в український дух, у наше слово, в наше розуміння історії, – стверджував письменник Петро Засенко. – Він несе в собі обов’язок митця-громадянина. Він наче з якихось глибин землі та неба бере сутність і втілює її в мистецькій роботі. Такий він і в поезії. Працюючи над скульптурою, він натикається на щось і в нього раптом починається поетичний рядок. Він бачить людську душу в камені, бронзі, у слові – нашу Матір українську, отамана Зеленого, Михайла Гаврилка. … таких людей, як Горловий, треба берегти. Бо це наша совість, це наша відданість мистецтву, нашій землі й українській мові».

Михайло Горловий – учасник великої кількості Всесвітніх форумів, Всеукраїнських симпозіумів скульпторів. Автор пам’ятників та меморіальних дощок видатним діячам української історії та культури, таким як Тарасу Шевченку, Івану Виговському, Пилипу Орлику, Степану Бандері, Григорію Косинці, Уласу Самчуку, Петру Болбочану, Василю Вишиваному тощо, а також жертвам Голодомору та геноциду українського народу. До того ж, митець – автор скульптури холодноярської козачки Дусі Апілат у Кам’янці. Робота знаходиться у сквері Героїв, поруч з історичним музеєм.
Під час симпозіуму скульпторів у нашому місті організатори влаштували митцям екскурсію до Холодного Яру, яка вразила всіх, а Михайла Петровича саме тоді зацікавила постать козачки Дусі, яку він і втілив згодом у камені.

АМАЗОНКИ
В моїх амазонках і гордість, і гнів,
І коні, як змії, у них норовисті.
Це дух наших пращурів і дідів,
Це наші дороги тернисті.
Розбещене плем”я моїх ворогів
Гвалтує все рідне, вкраїнське, моє.
О, недруги, знайте, що біль наш і гнів
Породжений вами на нашій землі.
І наміри ваші нечисті і злі –
Собі ви плекаєте зле.

У межах симпозіуму відбулась творча зустріч не лише зі скульптором, а також і з поетом Михайлом Горловим. Він вразив працівників заповідника ще й своїм поетичним талантом. Михайло Петрович – автор книг: «Я – скит з трипільських праглибин» (1996), «Діти Дажбога» (2000), «Дорога в Україну» (2002), «Поезія в камені» (2011), «Щербанівка» – нариси з історії села Щербанівки на Обухівщині (2014). Свою останню книгу «Краса правічна» (2024 р.) письменник навіть не встиг презентувати. Але її можуть придбати всі охочі, перейшовши за посиланням: http://otamania.in.ua

МИ – НЕЗНИЩЕННА НАЦІЯ
Сягнув коріння
Праглибин віків,
І крона забуяла і розквітла.
У нас дух
Пращурів,
Дух прадідів,
Дідів,
Ми діти
І добра, і світла.
Ми скіфи,
Ми трипільці,
Козаки
В літописах
Аль Бахлі
І Горація,
Хоч знищені
Батьки-провідники,
Ми – незнищенна
Нація.

Як у скульптурах М. Горловий виразно проявляє українську ментальність, так і в його поетичній творчості пристрасно звучить чесна громадянська думка. Мотиви єдності з батьківською землею, тривога за неї у воєнний час лихоліття звучать у хвилюючих віршах автора:

МЕНІ БОЛИТЬ
Рід в степу стоїть курганом,
Скит, мій пращур, в ньому спить.
То землі моєї рани.
То моє мені болить.
І живуть легенди вічно
З глибини гнідих століть.
Ми праправнуки правічні,
Що забули “Заповіт”?
Як нас нищили, ламали,
Затикали нам роти,
Язики нам виривали
Доморощені кати.
Нас в безбатченки хрестили,
Вчили рід не шанувать.
Дорікали: де могили,
Ті, що пращури в них сплять?
Де історія держави,
І яка була там Січ?
І робили нам облави
В чорну ТРИДЦЯТЬСЬОМУ НІЧ.
І уже сміялись гордо:
Від-рек-лись! Перемогли-и-и…
Ті, на кріслах, держиморди,
Яничари і осли.
Та в степу ідуть кургани.
Скит, мій пращур, в нім не спить,
Він мої лікує рани,
Бо ж – болить…
болить…
болить…

Запам’яталися думки Михайла Горлового щодо важливості виховання дітей в дусі патріотизму, любові до своєї землі, до всього українського. Михайло Петрович неодноразово підтримував кам’янських поетів-початківців, завжди реагував на дитячі твори, присвячені Україні, писав у ФБ вітання нашим вихованцям дитячої літстудії «Брость» ім. Данила Кононенка, коли вони перемагали в конкурсах. Він поїхав із Кам’янки, але зв’язки не поривалися. Працівники заповідника телефонували йому, вітали з 70-річчям. Не можливо повірити в те, що його більше немає серед нас.
Пам’ять про Михайла Горлового – митця-патріота, який своє життя і свою творчість присвятив боротьбі за щасливу долю України, назавжди в наших серцях.

Таміла Чупак –
заступник директора Кам’янського державного
історико-культурного заповідника