Кам’янський заповідник

Культурна спадщина українського народу безмежно багата прикладами високого мистецького рівня. Вони є невід’ємною складовою його історії, уявлень про всесвіт, природу, також це відображення суто етнічних властивостей через прояви щоденної праці та побуту. Особливе місце належить народній музичній творчості, її яскравим явищем стала діяльність лірників та кобзарів, які здавна були носіями історичної пам’яті українців, «співали про те, що коїлося з народом, які біди людям допікали» /В.Мисик/. Вірною супутницею в такому ділі була ліра чи кобза, а пізніше – бандура. На площах, базарах, а іноді, ховаючись від переслідувань, у селянських хатах, розносилося звучання струн, від якого плакали, сміялися, згадували славні часи.

У рік 110-ї річниці від дня народження нашого земляка, бандуриста Федора Аврамовича Жарка пропонуємо до огляду бандуру, музичний інструмент, що знаходиться у фондах КДІКЗ, був придбаний у жителя м.Кам’янки Ціперка Володимира Прокоповича.

Серед українських виконавців бандура здобуває поширення ще у ХVII-XIXст., але саме в Україні, шляхом удосконалення, вона набула якостей, що зробили її унікальним національним інструментом. Традиційно бандури виготовляли з верби та липи, а київський майстер В.Герасименко почав робити свої інструменти з клену, досягши при цьому більш дзвінкого звучання та полегшивши конструкцію бандури. Сьогодні концертні бандуристи в Україні використовують інструменти переважно Чернігівської та Львівської музичних фабрик. Нині бандура – сольний та ансамблевий інструмент, а також є у складі оркестрів народних інструментів та сучасних естрадних напрямків (гурти «Шпилясті кобзарі», «Тінь Сонця»). 2015 року в рамках проекту EM-VISIA бандура вперше прозвучала і в жанрі експериментальної електронної музики. То ж бачимо, час іде вперед і дуже добре, що зберігаються та видозмінюються традиції, коріння яких сягає давньої нашої історії.