Кам’янський заповідник

Працівники Кам’янського заповідника активно проводять просвітницько-ознайомчу роботу для молоді. Звісно, у часи сучасної російсько-української війни, в зв’язку з безпековими обмеженням, це робити нині непросто, але прагнення до засвоєння школярами нових знань сприяє попри перестороги долати різні перешкоди.

Черговою цікавою темою, озвучену для учнів 9-А класу ЗЗОШ № 2 стало висвітлення періоду Першої Світової й місця та ролі в цій значущій історичній баталії Кам’янки й околиць. Захід проводив завідувач Меморіальним музеєм Зелений Будиночок Олександр Мушта.

З початку війни жителів Кам’янки, як мешканців російської імперії було масово мобілізовано у військо. Ось така була ціна втрати власної державності у XVIII ст. – українці як російської і Австрійської імперій боролись за чужі їм інтереси у складі різних державних утворень. Багато з них загинуло, інших було поранено й покалічено, що прирекло до тяжких життєвих реалій.

У Кам’янці після мобілізації чоловічого населення багато сімей залишилось без годувальників. Через це жінки попросили власницю маєтку – Маріанну Давидову – допомоги. Вона організувала щотижневу видачу харчових пайків сім’ям. Також Давидови з 1914 р. організували в Кам’янці шпиталь для поранених солдатів. Приміщення цих шпиталів розташовувались в Зеленому будиночку, швейній, в одному з флігелів місцевої жительки в центрі містечка та ін. Тут людям проводили операції, лікували, виходжували тощо. Це були хорошими та правильними ініціативами.

Але, при цьому, зазначимо, що Давидові були типовими московистькими власниками, які дивились на місцеве українське населення як само собою зрозумілий факт. Думки про їхнє національне самовизначення виникало зовсім від слова “взагалі”. Тому бажання допомоги населення виникло лише в контексті імперських інтересів щодо нових завоювань в ході Першої світової війни, і ніяк інакше.

Попри жахіття війни її результати мали і сприятливі для України наслідки. Через поразки на фронтах, надмірні витрати, багато загиблих московитська воєнна машина забуксувала, що призвело до революційних подій, розпаду імперії та проголошення самостійності України у 1918 р. На жаль, втримати державність ми тоді не змогли, пожинаючи жахливу дійсність сьогодення. Тому нам зараз потрібно все робити, щоб втриматись та побороти ворога. Інакше ми отримаємо окупацію з її всіма жорстокими похідними. Кожен з нас має робити все можливе для допомоги силам оборони України, завдяки яким ми зараз існуємо. Пам’ятаймо, що незнання історії не звільняє від відповідальності.