До Всесвітнього дня охорони довкілля
До Всесвітнього дня охорони довкілля, який відзначався 5 червня, пропонуємо до вашої уваги дослідження наукового співробітника з охорони пам’яток КДІКЗ Алли Єфремцевої.
Лузанівське відслонення
Історія Кам`янського краю не перестає вражати цікавими знахідками. У1959р. на території с. Лузанівка було відкрито Лузанівське відслонення , а вже на IV-й нараді Палеогенової комісії у Ленінграді у 1961р. вчені повідомили про унікальну знахідку рясної, добре збереженої фауни молюсків палеоценової доби кайнозойської ери в Кам`янському районі. За рішенням Черкаського облвиконкому від 26.06. 1972р. ця територія внесена в реєстр заповідних територій області і має статус державної геологічної пам`ятки природи місцевого значення.
Тривалий час між вченими велася дискусія про наявність палеоценових відкладів на «українській» частині Східно – Європейської платформи, що простягнулася через усю Європу до Уралу. Ще академік А.Д. Архангельський (1879-1940рр.) вказував на зв`язок між палеоценовим басейном Поволжя з Західною Європою через Україну, тобто, приблизно 70 млн. років тому, в палеогеновий період кайнозойської ери, коли ще не було ні Альп, ні Карпат, на їх місці бушувало море Тетіс, яке вкривало південно-східну територію сучасної Черкаської області, а берегова лінія його проходила приблизно по лінії м. Корсунь-Шевченківський – с. Цвіткове – с. Лузанівку – м. Кіровоград. Європа мала континентальне сполучення з Північною Америкою і не лише в Україні, ай в Гренландії та на Шпіцбергені росли ліси, що характерні для помірних і теплих широт.
Лузанівське геологічне утворення – останець, який своїм південним схилом обривається до берега річки Мокрий Ташлик і знаходиться на північно-східній околиці с. Лузанівка , саме в тому місті, де річка змінює свій напрямок з північного на східний. Крутизна схилу місцями сягає 70-80 м, довжина останця з заходу на схід 400 м, максимальна висота 40-45 м, площа заповідної території 1.0 га.
З метою вивчення викопної фауни Лузанівського відслонення працівники Інституту геології АНУ під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук Д. Е. Макаренка проводили шурфування західної частини Лузанівського відслонення. До відкриття Лузанівськоїпалеоценової фауни найдавнішими вважалися фауни, що були знайдені в Каневі, на правобережжі Десни та на північних околицях Донбасу. Після відкриття Лузанівського відслонення вчені підкреслюють, що найдавніші палеоценові відклади знаходяться саме в Кам`янському районі.
В Лузанівському відслоненні фауна палеоцену ніби законсервована в первинному стані.Палеоценові відклади тут залягають у формі лінзи. Зверху вниз у відслонені спостерігається наступний порядок наверстування (потужність в м):
1. Грунт з корінням рослин – 0,9;
2. Суглинок лесовидний, палево-жовтого кольору – 3,8;
3. Суглинок світло-сірий, щільний – 2,0;
4. Задернований схил -3.0;
5. Пісок дрібний, нерівномірно-зернистий, слюдистий, глауконітовий, зеленувато-сірого кольору, в котрому зустрічається галька кристалічних порід, черепашки гастропод і одиночні корали – 0,8-1,0.
6. Пісок дрібнозернистий, глинистий, щільний з рідкими зернами глауконіту і галькою кристалічних порід ( у нижній частині розрізу особливо багато гальки). Пісчано-глиниста порода вміщує величезну кількість чудово збережених черепашок молюсків із класу пелеципод, гастропод, скафопод, а також брахіопод, одиночних і колоніальних коралів та форамініфер -1,0-2,0.
Ці відклади, за висновками дослідників, утворилися на незначних глибинах шельфу, в умовах неодноразової, принаймні трикратної, зміни берегової лінії. Залягають палеоценові відклади на брекчієвидних і крейдових породах, що представлені уламками кристалічних утворень, зцементованих карбонатними піскуватими глинами. Потужність цих порід – 3м.
У Лузанівському відслонені виявлено наступні групи фауни:
1. Молюски класів: Черевоногі , Лопатоногі ,Головоногі,
Панцерні .
2. Клас Головоногі представлені лише одним родом Nautilus, видову належність якого не встановлено
3. Морські їжаки .
4. Риби. У Лузанівському відслоненні вченими були знайдені малочисельні залишки передніх і бокових зубів ламноїдних акул: зуби переважно невеликого розміру, часто у виглядів уламків, деякі з них без коріння. Також вченим траплялися поодинокі подушковидні зуби, подібні до зубів сучасних скатів, хребці кісткових риб та слухові кісточки – отоліти. Знайдено також конусовидні зуби мезозойських риб – ящурів, що вимило палеоценове море із верхньокрейдових відкладів. За визначенням вчених ці зуби належать плезіозаврам (мал.1)
5. Корали.
6. Моховатки.
7. Форамініфери.
8. Остракоди.
9. Джгутикові .
10. При дослідженні спорово-пилкового комплексу Лузанівського палеоцену вченими виявлено, що найбільш насичені спорами та пилком середня та нижня частини розрізу, де встановлено багатий та різноманітний склад спор і пилку.
Таким чином, виявлені на території с. Лузанівки палеоценові відклади з фауною ранньої доби кайнозойської ери відновили одну з невідомих сторінок літопису геологічної історії України , що дало підстави оголосити Лузанівське відслонення геологічною пам`яткою природи Кам`янського району.