Кам’янський заповідник

У міжнародний день захисту дітей відбувся урок рідної літератури для учнів 5 класу Ліцею №1, на якому діти дізналися про письменника-земляка Сергія Носаня та його книги, написані для дітей, послухали уривки з оповідань.

Впродовж 20-ти років у Кам’янці жив талановитий прозаїк, драматург, журналіст, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературної премії ім. Василя Симоненка «Берег надії» (1994р.) та літературно-мистецької премії ім. Михайла Старицького (2001р.), СЕРГІЙ НОСАНЬ.

Вперше С.Носань, студент Черкаського педагогічного інституту, приїхав у містечко восени 1963 року, в гості до майбутньої дружини Валентини Миколаївни Гордієнко, з якою разом навчався. Про Кам’янку, рідне місто нареченої, Сергій Лукович чув і раніше, знав, що воно славиться своєю цікавою і різноманітною історією, але побувати тут раніше йому не довелося.
Сергій Носань народився 1 липня 1939 року у с. Дубинка Чорнобаївського району Черкаської області у хліборобській родині. На жаль, рідне село майбутнього письменника, коли він був ще зовсім малим, поглинули води Кременчуцького водосховища. Біль за втраченою малою батьківщиною не відпускав С.Носаня впродовж усього життя.
Але в його долі з’явилася Кам’янка, яка стала для нього рідною, адже тут Сергій Лукович прожив з родиною впродовж 20-ти років. «Кам’янка для мене як Божий знак, – зізнавався письменник, – недаремно я тут написав свої перші серйозні твори». Сергій Носань ще в студентські роки друкував у пресі власні оповідання, етюди, вірші. Але його головний літературний дебют відбувся у травні 1976 року, коли було надруковано повість письменника «Стежка в зеленому житі».

Гарні відгуки про твір надихнули Сергія Луковича і він з новою силою поринув у роботу. В 1977 році письменника, який ще не мав окремої книжки, а лише газетні та журнальні публікації, прийняли до Спілки письменників України й Радянського Союзу. Хоча зазвичай до найпочеснішої письменницької організації приймали тих, хто вже видав книгу. Отож, при обговоренні кандидатури Сергія Носаня письменники говорили про його журнальні публікації і відсутність книжки. Але втрутився О.Гончар і зауважив, що «є книжка чи немає, а є повість, є слово новел, то такого чоловіка і без книжки можна приймати». Проголосували одноголосно.

Кам’янський період став вирішальним в житті письменника, з 1977 року він повністю перейшов на творчу працю, займаючись лише журналістикою та письменницькою роботою. Працювати Сергій Носань любив зранку. Вставав зазвичай о 5-ій год., в ранню пору йому гарно писалося. До редакції в такі дні приходив у доброму гуморі, але, коли щось не виходило і робота над новим твором гальмувалася, тоді було не до жартів. «Письменник, – говорив Сергій Лукович, – це величезна праця, але в цій праці завжди присутній поштовх. Поезії не притаманно сидіти й думати, бо це хвиля, сплеск, вилив емоцій, як мелодія в душі. Проза – зовсім інше. Потрібно працювати багато й наполегливо».

У 1983 році Сергія Носаня обрали головою Черкаської обласної письменницької організації. Родині дали квартиру, яку згодом вони обміняли на житло в Черкасах, і переїхали до обласного центру.
Дитячі твори Сергія Носаня написані переважно в жанрі реалістичної прози. Це повісті «Чисті плеса», «Реп’яшок», збірки оповідань «Сонячний ранок», «Казки для Кирилка», «Данилків календар», а його твори «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології дитячих оповідань українських письменників та до «Читанок» для 1-го і 2-го класів.
Майстерність будь-якого дитячого письменника виявляється в тому, щоб зацікавити дітей своїми образами, заворожити кольорами, відтінками душі, створити свій неповторний казковий художній світ.
Особливістю книг для дітей Сергія Носаня є те, що реальність у письменника переплітається з казкою, а головними героями його творів нерідко виступають власні діти – донька Олена та син Андрій («Сонячний ранок»), внуки – Кирило («Казки для Кирилка») і Данило («Данилків календар»), а також сам письменник з дружиною, які постійно з’являються на сторінках згаданих творів у реальному часі, як тато і мама, а згодом – як дідусь з бабусею. У дитячих творах Сергія Носаня звертає на себе увагу неймовірна, палка любов до природи. У кожній прозовій мініатюрі письменника ми відчуваємо дивовижну доброту й турботу у ставленні до рослин і тварин.

Велика любов до природи у С.Л. Носаня – з дитинства. Малий Сергійко любив блукати лісом, наслухати пташині голоси, розглядати сліди різних звірів, неймовірно любив дерева. Навіть натягав з лісу маленьких кисличок, диких грушок, терену, глоду – і навколо хати насадив справжній лісовий сад.
Тож, нерідко події у прозових мініатюрах письменника для дітей відбуваються в лісі, який приховує власні секрети і таємниці, а діти розгадують їх разом з дорослими.
На сторінках своїх книг письменник навчає маленьких читачів спілкуватися з природою, з її загадковим і неповторним світом. Його дитячі твори неймовірно світлі, добрі, щирі. Вони допомагають дітям вірити у справжню дружбу, в дива, а також навчають зростати гарними, ввічливими та чуйними людьми.

Коли С.Л.Носань із сім’єю у 1983 році поїхав з Кам’янки, місто, яке стало для нього рідним, і надалі надихало письменника на нові творчі звершення. Він залюбки приїздив сюди на авторські вечори, презентації власних книг, зустрічався з друзями. У 2017 році побачила світ остання книга С.Носаня – «Реп’яшок». Сергій Лукович розповідав тоді, що написав цю дитячу повість ще в Кам’янці. Але відредагував і видав лише тепер. А в лютому 2019 року С.Носаня не стало.
Однак, і в останній рік свого життя письменник зізнавався: «Кам’янка для мене – серцевина мого життя. Там я зустрів своє кохання – дружину, там діти мої виростали, там я творчо виростав сам. Це те, на чому тримаюся я сьогоднішній».

Щиро дякуємо Сергію Луковичу за талант, який освітив всю Україну, й зокрема нашу Кам’янку, за неповторні миті спілкування, відданості та любові!