Кам’янський заповідник

Протягом багатьох століть Європа була ареною частих і кривавих воєн.

З 1870 по 1945 роки Франція та Німеччина воювали між собою тричі, зазнавши при цьому страшних людських втрат. Саме тому в середині минулого століття кілька європейських лідерів дійшли висновку, що єдина можливість забезпечити довготривалий мир між їхніми країнами полягає у їхньому політичному та економічному об’єднанні.

Так почалося заснування Європейського Союзу, що веде свій початок від утворених у 1957 році Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС) і Європейської економічної спільноти (ЄЕС), які складались із шести країн: Бельгії, Західної Німеччини, Люксембурга, Франції, Італії та Нідерландів. У наступні роки територія ЄС була збільшена за рахунок включення нових держав-учасниць, одночасно збільшувалася його сфера впливу шляхом розширення політичних повноважень. У сучасному вигляді Європейський Союз існує на основі Маастрихтського договору (Договір про Європейський Союз), який було підписано 7 лютого 1992 року. 1 листопада 1993 року договір набув чинності.

ЄС є політичним, економічним і культурним об’єднанням з ознаками конфедерації, діє через систему незалежних наднаціональних інституцій і спільно узгоджених рішень держав-членів. До складу Європейського Союзу входять 27 європейських держав. Найважливішими інституціями ЄС є: Європейська комісія, Рада Європейського Союзу, Європейська рада, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк і Європейський парламент, який обирається кожні 5 років громадянами Європейського Союзу.

ЄС має єдиний ринок через стандартизовану систему законів, що діють у всіх державах-членах. У Шенгенській Зоні, до складу якої входять 22 держави-члени й 4 держави, що не є членами ЄС, паспортний контроль скасовано. Політика ЄС спрямована на забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу, законодавчих актів про спільні питання справедливості й підтримки спільної торгової політики, сільського господарства, рибальства й регіонального розвитку. Єврозона (валютний союз), була заснована в 1999 році й вступила в повну силу в 2002, коли були введені в обіг монети й банкноти євро. Станом на 2017 рік у Єврозону входять 19 держав-учасниць, що використовують євро як свою національну валюту. ЄС відіграє важливу роль у спільній зовнішній і безпековій політиці, має постійні дипломатичні місії по всьому світу й офіційних представників в ООН, Світовій організації торгівлі (СОТ), «Великій Сімці» й «Великій двадцятці».
На сьогодні Європейський Союз займає площу 4 233 255 км2 (7-ме місце у світі), з населенням близько 445 мільйонів людей, наразі, не має власних збройних сил, але сприяє військовому співробітництву його країн-членів, більшість яких є членами НАТО.

ЄС – це простір, де люди живуть у демократії, у повазі до верховенства права та прав кожної окремої людини. Це те, що відрізняє цей простір від будь-яких інших. Тому Україні принципово важливо повернутися додому, в європейську родину і бути рівною серед рівних. Україна завжди належала до сім’ї європейських народів. На жаль, довгий час нам намагались нав’язати іншу ідентичність. Нині ж, повертаючись до розуміння, хто ми є, нам необхідно повернути себе на ментальну, культурну та історичну мапу європейської цивілізації.

Прагнення України приєднатися до європейських інституцій бере свій початок з 1994 року, коли уряд заявив, що інтеграція до ЄС є головною метою зовнішньої політики незалежної держави. Насправді тоді мало що було зроблено, оскільки Києву довелося на той час враховувати думку Росії, яка залишалася основним торговим партнером України та постачальником природного газу й викопних енергоносіїв.

Політичний діалог між ЄС та Україною почався 1994 року, коли було підписано Угоду про партнерство та співробітництво (УПС). Цей документ був зосереджений на економічних та соціальних питаннях, а також на необхідності вдосконалення державного управління та гарантування вільної преси та громадянських прав. Угода про партнерство та співробітництво 1994 року набула чинності в 1998 році та закінчилась у 2008 році.

Під час другого саміту у жовтні 1998 року у Відні взаємини України з ЄС були визначені як «стратегічне та унікальне партнерство», і Україна вперше заявила про своє бажання отримати асоційоване членство в ЄС.

Помаранчева революція наприкінці 2004 року покращила європейські перспективи України. Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенком одразу після його обрання, на початку 2005 року. 13 січня 2005 року Європарламент практично одноголосно (467 «за», 19 «проти») прийняв постанову про наміри Європарламенту наблизити позиції України щодо її членства в ЄС. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період, прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому».

Декілька впливових у ЄС лідерів у той час виказали підтримку покращенню зв’язків із Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21 березня 2005 року заявив, що Польща за будь-яких умов буде підтримувати євроінтеграційні прагнення України.

Опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян держав-учасниць до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.
Однак 9 жовтня 2005 року Європейська комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виконання планів розширення може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови, а комісар з питань розширення Оллі Рен вказав на те, що ЄС має уникати «занадто великого розширення» та що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним. Таким чином, Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу взаємин у рамках сусідства.
У березні 2007 р. ЄС та Україна розпочали переговори про нову, «більш широку угоду», спрямовану на надання правової бази для більш тісного економічного співробітництва та кращого політичного діалогу . Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато сильнішу реакцію української держави, все ж не містила конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому майбутньому. Так при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. «Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна – ЄС через позицію Франції», – писало впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Переговори стосовно угоди про вільну торгівлю між Україною та Європейським Союзом розпочалися 18 лютого 2008 року між урядом України та Уповноваженим ЄС із торгівлі.
29 жовтня 2008 р. Комісар ЄС Жак Барро та українські чиновники зустрілися в Брюсселі для початку переговорів про безвізовий режим.

У вересні 2009 року високопоставлені українські дипломати запропонували Україні подати заявку на членство в ЄС після президентських виборів у січні 2010 року. Однак цього не сталося. За президентства Віктора Януковича уряд Азарова продовжував політику, спрямовану на інтеграцію до ЄС. Але разом з тим президент Янукович також вів переговори з Росією щодо «пошуку правильної моделі» для співпраці з Митним союзом Білорусі, Казахстану та Росії. 25 лютого 2013 року президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу чітко дав зрозуміти, що «одна країна не може одночасно бути членом Митного союзу і перебувати в глибокій спільній зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом». 3 вересня 2013 р. президент Янукович закликав свій парламент прийняти закони, щоб Україна відповідала критеріям ЄС і могла підписати Угоду про асоціацію в листопаді 2013 р. Але, на жаль, 21 листопада 2013 року постанова уряду України припинила підготовку до підписання угоди про асоціацію. Натомість Віктор Янукович запропонував створити тристоронню торгову комісію між Україною, Європейським Союзом та Росією, яка вирішувала б питання торгівлі між сторонами. Призупинення підписання угоди про асоціацію ініціювало хвилю протестів, яка врешті-решт скинула Віктора Януковича та його уряд. Це сталося після української революції 2014 року в лютому цього ж року.

Після виборів новий президент України Петро Порошенко та Європейський Союз підписали економічну частину Угоди про асоціацію 27 червня 2014 р. Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей описав підписання як «великий день для Європи». 16 вересня 2014 року Верховна Рада схвалила законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, який того ж дня підписав президент Петро Порошенко.

1 січня 2016 року набула чинності Поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. До квітня 2016 року Угода про асоціацію була ратифікована Україною та усіма країнами-членами ЄС, крім Нідерландів. Українським громадянам із 11 червня 2017 року було надано безвізовий режим для в’їзду до країн Шенгенської зони на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Палата представників Нідерландів затвердила законопроект лише 23 лютого 2017 року. Сенат затвердив законопроект 30 травня 2017 року. Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.

З 21 лютого 2019 року в Конституції України прописано вступ України в Європейський Союз, що робить неможливим зміну зовнішньої політики України.
Під час 23-го саміту Україна – Європейський Союз, 12 жовтня 2021 року, було підписано угоду між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами про Спільний авіаційний простір (авіаційний безвіз).

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну. Після цього, 28 лютого, Україна подала заявку на вступ до ЄС, а підтримка вступу до ЄС в Україні зросла до рекордних 91 %. Європейський парламент 1 березня 2022 року переважною більшістю голосів (637 голосами «за», тільки 13 євродепутатів виступили «проти», 26 утрималися) затвердив резолюцію, яка рекомендує державам-членам ЄС працювати над наданням Україні статусу кандидата на вступ. Європарламент, Єврокомісія та Європейська рада підтримали українську заявку, і 23 червня Україна отримала статус кандидата у члени ЄС.

Україна межує з чотирма членами Європейського Союзу: Угорщиною, Польщею, Словаччиною та Румунією. Загальна довжина кордону – близько 1358 км (844 миль) із 33 пунктами перетину автомобільним, залізничним, поромним та пішохідним та велосипедним шляхом.

Підготувала науковий співробітник
історичного музею КДІКЗ Тамара Гордієнко