Кам’янський заповідник

Унікальна збірка «Молитва» Василя Симоненка, українського поета і журналіста, діяча українського руху опору, шістдесятникапобачила світ у 2023 роців місті Черкаси, завдяки “Благодійному фонду“МХП – Громаді” (директор Тетяна Волочай), упоряднику Василю Пахаренку –українському літературознавцю, поету, перекладачу, публіцисту, доктору філологічних наук, професору кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, видавцю Олександру Третякову. Вона вийшла накладом три тисячі екземплярів, які презентовані благодійниками в 13 областях України під час соціально-культурних проєктів.

У книзі вміщені найкращі твори Василя Симоненка та неопубліковані раніше 80 сторінок рукописів, надані рідними поета, а також матеріали з фондів Черкаського обласного краєзнавчого музею та Київського музею шістдесятництва. На обкладинці видання використана робота Алли Горської, подарована художницею письменнику, другові й однодумцю, що нині зберігається у його нащадків. На картині Симоненко зображений на коні Козаком-Змієборцем, який списом протикає гідру, на хвості якої чітко читаються три літери – “КДБ”.

Епіграфом до книги взяті рядки надзвичайно співзвучні нашому часові з вірша поета “Україно, п’ю твої зіниці…”

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Саме після повномасштабного вторгнення росії в Українуу “Молитві”Василя Симоненка краєзнавці гостро відчули необхідність ствердження національної ідентичності, зовсім по-новому, переосмислено прочитали твори поета.

Керівник клубу – вчитель історії, вчитель-методист Лідія Олексіївна Рубанович прочитала свої улюблені вірші “Лист” і “Лебеді материнства”, співзвучні її материнським почуттям.

Клубівців Олександра Ревенка, Тетяну Коваль, Веніаміна Плотнікова зворушила лірика поета про кохання – “Ну скажи – хіба не фантастично”, “Вона прийшланепрохана й неждана”, “Малюсі”.
Анна Карпів вподобала вірш “Живе лиш той, хто не живе для себе”, а Надії Качур припала до душі поезія “Ти знаєш, що ти Людина”, Всеволоду Ринковому –“Де зараз ви, кати мого народу”, суголосна сьогоденню та ствердженню поета:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!

Звучало ще багато творів поета, історії їхнього написання та вибране з його щоденника. Вихованці клубу, учні 10-Б класу, разом зі своєю наставницею та виконуючою обов’язки директора Кам’янського ліцею № 1 Мариною Олександрівною Касян, яка завжди цікавиться заходами клубу і безмежно любить поезію Василя Симоненка “причастилися”до безсмертних творів поета.

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника.