Кам’янський заповідник

Однією з ініціатив проєкту «Малюємо українською» стала популяризація знань про графіку української мови. «Українське мистецтво письма сягає своїм корінням у глибину віків та має тисячолітню історію, – зазначила Анжеліка Корнієнко, членкиня журі міжнародного конкурсу «Малюємо українською», кураторка проєкту «Рутенія. Графіка української мови» та співавторка видання «Українські прописи для усієї родини». – Але так склалося, що за понад три сторіччя український пропис втратив своє офіційне використання. Створений для російської мови Гражданський шрифт, що був примусово впроваджений Петром І на території усіх колоній московії, стер з пам’яті українців нашу власну писемність».

Організатори конкурсу запропонували учасникам для створення своїх робіт надихатися шрифтами «РУТЕНІЯ», це узагальнювальна назва шрифтів та шрифтових гарнітур для української абетки, створених у 2000–2021 рр. професором В. Я.Чебаником.

Василь Якович Чебаник (1933 р. н.) – визначний каліграф та художник-графік, член Національної спілки художників України, Заслу-жений діяч мистецтв України, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор оформлення церемоніального примірника Конституції України, на якій складають Присягу Президенти України.

Василь Чебаник розпочав роботу над відновленням візуального зображення української мови у 1971 році після зустрічі із Альбертом Капром, німецьким каліграфом, спеціалістом світового рівня, ректором Вищої школи графіки та книжкового мистецтва у Лейпцигу. Саме тоді А.Карп запитав у В.Чебаника, чому українці не розвивають свою абетку, адже у «Книзі абеток всіх народів і всіх віків» (1880) Карла Фаульманна «рутенська» (українська) абетка наведена окремо від «російської» абетки. Ця зустріч і слова німецького каліграфа стали поштовхом для дослідження та творчих пошуків Василя Чебаника. Метою дослідника стало створення державного шрифту, котрий базувався б на історичних українських почерках і виконував роль національного державного атрибута та засобу самоідентифікації нації.

Спроба створити українську абетку не нова. Протягом XX ст. повернути їй втрачене обличчя, оновити її намагалися Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Василь Хомен¬ко. «Хоменківська» абетка, створена у 1960-х роках, була відлита в металі і використовувалася в друкарнях України до переходу на офсетний друк.

Василь Якович Чебаник займається справою візуалізації української мови вже понад 50 років . Ним створений проєкт української абетки Рутенії, що графічно одразу виділяє нашу мову з-поміж інших. Проєкт увібрав риси начертань Київської Русі і Козацької доби, класичної кирилиці і латині, зафіксував мелодійність (одну з найкращих у світі) в лінії. В ній знайшли відображення і знаки-символи, притаманні нашому менталітету і виражені в образах народної творчості.

«Рутенія», вважається ідеальною абеткою, бо кожному звуку нашої мови відповідає своя літера. «Українська абетка – унікальна та єдина у світі, котра містить у собі державний герб України (давнє написання літери «щ» ( )»,– каже художник. Він наголошує, що нашій країні належить мати свої літери для рідної мови, щоб показувати себе окремо у світі як незалежну державу. Такі букви Василь Чебаник витворив у численних шрифтах (понад 60) абетки «Рутенія».

Праця, якою В.Я.Чебаник повернув обличчя нашій мові, у 2019 році відзначена Національною шевченківською премією. Рутенію вже оцифровано і її можна придбати на комп’ютер. Цими шрифтами вже послуговується Президент України, Києво-Могилянська академія, Національна академія мистецтв, Національний банк України, Національні бібліотеки, заклади вищої освіти.

Переможці міжнародного конкурсу «Малюємо українською» отримали в подарунок «Прописи для усієї родини», розроблені на основі ґрунтовних історичних розвідок. Вони заохочують маленьких українців та їхніх батьків пізнавати історію розвитку українського письма, наводять приклади українських рукописних шрифтів і скоропису, дають практичні поради щодо роботи з прописами. Дана просвітницька ініціатива стала особливо актуальною на тлі російської гібридної війни, мета якої нищення української ідентичності.