Кам’янський заповідник

Вихованці дитячої літературної студії “Брость” ім. Данила Кононенка з батьками та співробітниками Кам’янського державного історико-культурного заповідника взяли участь у проекті ГО «ЦПГА «Крила» «Сіль землі. Розвиток соціальних зв’язків між ТГ і ВПО, формування спільного культурно-історичного ландшафту і громадянського суспільства через призму постаті Микити Шаповала – українця з Донеччини, державника, вимушеного емігранта». Його ім’я в наш час практично повністю забуте, тож напередодні заходу діти познайомилися зі щойно виданою книгою про Микиту Шаповала – його спогадами.

Захід, присвячений українському державнику, громадському і політичному діячеві розпочався з перегляду ролика “Шлях позначений сіллю”, з якого всі учасники дійства почули добре знайомі зі щоденних зведень із фронту назви міст Бахмут, Соледар, Кремінна, Лиман, Лисичанськ, Слов’янськ тощо. Поринули у віртуальну мандрівку неочікувано різноманітним сходом України.

А далі почалося обговорення книги. Студійці та їхні батьки згадували окремі епізоди непростого дитинства Микити Шаповала, страждання його багатодітної родини. Дивувалися, як у таких складних життєвих обставинах герой не загубився, не зневірився, а зміг розвинути природні здібності й стати видатною особистістю в історії України. Його жага до знань і справжній талант зробили свою справу. Найкращим учнем закінчив Петрово-Маріїнську школу, потім 2-класну міністерську в Комишуватій, а згодом лісову школу в Кремінній, де почав зазначати відмінності між українцями та росіянами. Учасники заходу звернули увагу на те, як Микита Шаповал постійно вказував, що і в його родині, і в рідному селі Сріблянка Бахмутського повіту на Донеччині все було україномовним: “У Сріблянці… була чиста, гарна, пахуща українська мова”. Проте, сам Микита, як і його однокласники, тоді не задумувалися над тим, що вони українці, “у народних школах не вчили історії народу”.
Однак, наш герой зізнається, що “божевільно любив читати книжки”, а вчительку сприймав як істоту “неземну”. “Читання “Кобзаря” зробило в убогій хаті цілу революцію”.

Особливу увагу діти й дорослі звернули на те, що фактор освіти змінив індивідуальність Микити Шаповала, зробив його інакшим. Тепер він відрізнявся від своїх односельців і рідних тим, що вони нічого не знали, а він розумів, яке це “щастя щось знати”.

Закінчив юнкерську піхотну школу в Чугуєві (1906). У 1901 р. вступив до РУП (Революційна українська партія), протягом 1909-1914 рр. був видавцем та співредактором журналу «Українська Хата».
Микита Шаповал – один із найпослідовніших борців за незалежну Україну. Член Центральної та Малої Рад України. Міністр пошти і телеграфу в уряді Винниченка, міністр земельних справ в уряді Чехівського за Директорії. Співавтор Четвертого Універсалу, співорганізатор протигетьманського повстання 1918 р. Організатор і директор Українського соціологічного інституту в Празі (Український інститут громадознавства), де він водночас завідував відділами соціології та політики, автор низки праць із соціології. Організатор українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах тощо.

Книга “Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи”. перевертає наше бачення Донецького краю, спростовує міфи, знайомить з реальною картиною, підтверджує, що історія краю була свідомо спотворена, допомагає повернути його втрачену ідентичність.

Щиро дякуємо Анжелі Савченко, керівнику туристичного агенства #київськіФрески за можливість взяти участь у проекті та ГО “Крила” (керівник Яна Синиця) за подарунки, які отримали вихованці літстудії, учасники проекту “Сіль землі”.

Таміла Чупак – заступник директора КДІКЗ з наукової роботи, керівник дитячої літстудії “Брость” ім. Данила Кононенка