У травні виповнилося 130 років із дня народження різнопланового, самобутнього і неординарного письменника, уродженця Черкащини Тодося Осьмачки.
В меморіальному музеї Зелений будиночок прозвучала літературно-музична композиція «Україна Синьонебая!», присвячена митцю, для гостей Кам’янки.
Відвідувачі дізналися про неймовірні перипетії життя письменника, якому випало жити і творити в жорстокі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції. Відвідувачі бурхливо реагували на несподівані повороти життя митця, щиро аплодували пісням на його слова («Казка», «Я Вас любив», «Поволі», муз. і виконання Таміли Чупак).
«У нього немає жодного сумніву в справедливості ним обраного шляху. За всієї трагічності, нещасності його долі в цьому розумінні він – щаслива людина. Він не знав тих душевних терзань, які випали на душу Тичини, Рильського, Бажана, Сосюри та інших поетів, яких зламав і тримав на золотому ланцюзі комуністичний режим. …Він був один такий. Його шляхом не пішов ніхто. Він не мав ні послідовників, ні учнів. Важко сказати, хто все це міг би витримати», – написав про Осьмачку М. Слабошпицький.
Твори письменника відзначалися блискучою народною мовою та глибиною образності. Митець створив прекрасні зразки символічної поезії з образами язичницького фольклору, міфології, народних дум та історичних пісень. Осьмачка писав про те, як гине пограбоване більшовиками село, як блукає привид голоду, як заарештовують безневинних людей і вивозять цілі родини до Сибіру. Це й стало причиною переслідувань з боку радянської влади.
Думки про долю України Осьмачка виливав у проникливі поетичні рядки:
Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої ненаджені,
води мої неношені,
риба у них неціджена,
птахи мої незлякані,
діти мої не лічені,
щастя для їх незлежане.
Оце такая в тебе
матінка,
в руці Господній
Україна
Синьонебая!
