Віхи історії камерного ансамблю Кам’янського заповідника (До 25-річчя колективу)

thumbnail

Камерний ансамбль Кам’янського державного історико-культурного заповідника – унікальне явище в музейному світі, аналогів якому, напевно, немає.
Утворення музичного ансамблю при заповіднику невіддільно пов’язане з історичними передумовами та музичними традиціями міста. Ще у 1913 році, за царської влади, виник духовий оркестр при Кам’янському цукровому заводі. Пізніше, за більшовицького режиму, оркестр продовжив активно діяти, відігравши визначну роль у духовному житті міста. У 1930-ті рр. у Кам’янці було створено жіночий вокальний ансамбль під керівництвом Тимофія Онопи. Цей колектив брав участь у різноманітних Всеукраїнських конкурсах самодіяльності, виступав у багатьох містах України тощо. Однак, звісно, ще більше нових колективів у містечку виникло після відкриття дитячої музичної школи в 1940-му році.
У післявоєнний період саме очільники та вчителі Кам’янської музичної школи стали засновниками різноманітних музичних колективів. Зокрема, ціле покоління майбутніх вчителів-скрипалів виховав талановитий педагог М.Садовський. Але особливо слід виокремити директора школи В.І.Волкова, який обійняв посаду у 1967 році. Під його керівництвом у Кам’янці було створено ряд популярних аматорських колективів: естрадно-симфонічний оркестр “Ясени”, жіночий інструментальний ансамбль “Троянда” та ін. Ці музичні гурти виступали на всіляких заходах, проводили гастрольні тури Україною, займали призові місця на республіканських конкурсах, прославляючи таким чином кам’янську землю в різних куточках країни.
Ще одним чудовим педагогом-організатором у Кам’янській дитячій музичній школі ім. П.І.Чайковського була Т.С. Кравченко. Уродженка Сибіру (1914 р.) Тетяна Сергіївна, транзитом через Єреван, Москву і Одесу в 1945 році переїжджає із чоловіком-фронтовиком Володимиром Харитоновичем Кравченком (познайомився з дружиною у шпиталі) до Кам’янки. Будучи талановитою скрипалькою, Т.Кравченко, природно, почала працювати у місцевій музичній школі. Тут сповна проявилися її педагогічні вміння та здібності керівника.
У різні періоди (1960-ті – 1980-ті рр.) Тетяна Сергіївна створила у Кам’янці кілька хорів: машинобудівного заводу, районного споживчого товариства, цукрокомбінату. Всі вони відзначались якісною структурною побудовою та високим рівнем виконавчої майстерності
Але улюбленим дітищем Т.С.Кравченко, як організатора і керівника, був камерний ансамбль. Колектив виник у грудні 1973 року. Багато сил віддавала йому Тетяна Кравченко: підбирала репертуар, розписувала партії, знаходила час для репетицій. За 13 років існування камерного ансамблю, коли його керівником була Тетяна Кравченко, відбулось більше 120 концертних виступів.
Плідна творча співпраця поєднала камерний ансамбль із музеєм. Колектив прикрашав музейні літературно-музичні композиції – мистецькі заходи, що передбачають розповідь за заздалегідь підготовленим сценарієм про певну подію, історію кохання чи особистість з минулого під супровід живої музики. У даному контексті, поєднання літературної частини й музичної є обов’язковим та гармонійним, створюючи особливу ауру, притаманну даним мистецьким дійствам.
Також музиканти камерного ансамблю та співробітники музею регулярно їздили з виступами до Сміли, Черкас, Олександрії, Запоріжжя, Києва та ін. Такий складений роками музично-просвітницький тандем став передумовою для майбутніх успішних мистецьких пертурбацій.
У 1995 році, на базі музею та комплексу пам’яток історії, культури і природи, був утворений Кам’янський державний історико-культурний заповідник. Його співробітники продовжили активну діяльність в науково-дослідницькій та пізнавально-просвітницькій роботі. Зокрема, вищезгадана родзинка музею – літературно-музичні вечори – і надалі демонструвались кам’янчанам, завжди спраглим до якісної мистецької продукції, а також гостям Кам’янки. Однак у цей час виникли серйозні проблеми з музичним супроводом. Камерний ансамбль музичної школи діяв нестабільно. На окремі заходи у музеях виконавці приходили, але й часто, через різні обставини, домовитись про виступ не вдавалось. Коли ж наприкінці 1990-х рр. ансамбль вже остаточно перестав функціонувати, питання музичного супроводу заходів у заповіднику, яке і до цього було актуальним, залишалось відкритим. На щастя, ця ситуація досить швидко виправилась у позитивному напрямі.
При формуванні колективу заповідника його керівники (В.Бабенко, а потім Г.Таран) часто враховували саме наявність у працівників музичної освіти з метою практичних втілень цих здібностей у музейній роботі. Така стратегія дала прекрасні результати в майбутньому.
На початку 2000 року директор Кам’янської дитячої музичної школи Валерій Іванович Волков висунув ідею перед керівництвом Кам’янського заповідника про заснування камерного ансамблю в межах установи. Ця пропозиція містила в собі відповідне смислове наповнення. На той час в заповіднику було двоє музикантів: в картинній галереї працювала науковим співробітником Тетяна Джулай (скрипалька), а в літературно-меморіальному музеї – Таміла Чупак (фортепіано). Також В.Волков говорив про можливе залучення молодої віолончелістки Ольги Замогильної та викладача контрабасу з музичної школи Миколи Васильовича Іщенка, який постійно грав ще у камерному ансамблі музичної школи. Після тривалих обговорень та узгоджень 30 вересня 2000 р. перший склад камерного ансамблю Кам’янського заповідника з описаних вище 4 осіб провів свою дебютну репетицію. Валерій Іванович, який фактично сформував цей колектив, став на деякий час його очільником, розписуючи нотні партії для скрипки, контрабаса, віолончелі та фортепіано. Власне, сам В.Волков впродовж кількох років був вокалістом ансамблю, блискуче виконуючи в його супроводі романси і пісні.
Паралельно музику виконавцям розписувала вже Таміла Чупак, ставши модератором колективу. У 2001 р. в історичний музей Кам’янського заповідника прийшла працювати колишній викладач музичної школи по класу скрипки Тетяна Іванівна Голуб. Вона долучилась до камерного ансамблю, на довгі роки ставши його незмінним керівником. Із 2003 року ще однією учасницею цього музичного гурту стала скрипалька, співробітник історичного музею Наталія Пугач, яка на момент утворення ансамблю перебувала в декретній відпустці. Через деякий період після цього М.В.Іщенко через хворобу залишив колектив. У той же час віолончелістку О.О.Замогильну, яка кілька років грала лише періодично у вільний від своєї роботи час, у 2006 р. прийняли до заповідника на посаду музейного доглядача. Таким чином, утворився “класичний” склад камерного ансамблю, який нараховував 5 осіб: Тетяна Іванівна Голуб (скрипка), Тетяна Володимирівна Джулай (скрипка), Наталія Олегівна Пугач (скрипка), Ольга Олександрівна Замогильна (віолончель), Таміла Петрівна Чупак (фортепіано). Характерно, що кожна з цих жінок працювала на своїй посаді у заповіднику, поєднуючи музичне хобі на громадських засадах із виконанням своїх прямих безпосередніх професійних обов’язків. Тетяна Голуб – служитель історичного музею, Тетяна Джулай – старший науковий співробітник картинної галереї, Наталія Пугач – старший науковий співробітник історичного музею, Ольга Замогильна – секретар заповідника, Таміла Чупак – завідуюча музеєм, а згодом заступник директора заповідника з наукової роботи. Це стало особливістю творчого колективу, аналогів якому, напевно, немає у світі.
Слід зазначити, що такий склад колективу зберігався до 2019 року, коли до камерного ансамблю, після того, як його покинула Тетяна Джулай, було запрошено викладача класу скрипки ДМШ Ірину Петюренко, яка по сьогоднішній день є невід’ємною учасницею ансамблю.
Від початку своєї діяльності камерний ансамбль використовувався для “внутрішніх” потреб заповідника. Звісно, чи не найголовнішим у цьому контексті стало забезпечення музичним супроводом літературних вечорів у музеях. І з цим завданням ансамбль блискуче справлявся. За 25 років своєї діяльності колектив озвучив уже понад 100 композицій різнопланової тематики: «Його називали Шевченком у музиці: Микола Лисенко», «І повіє вогонь новий з Холодного Яру», «Т.Шевченко-художник», «Як він ішов” (пам’яті В.Симоненка)», «Пам’яті Героїв Майдану» та багато інших.
Для композицій, присвячених творчості окремих митців, колектив цілеспрямовано вивчав їхні музичні твори. Це значно додавало якісності літературно-музичному вечору, живим виконанням демонструючи значимість того чи іншого твору та в цілому знайомлячи слухачів з авторськими напрацюваннями композиторів, наприклад К. Шимановського, М. Лисенка чи В. Волкова.
Кам’янчани, звиклі до проведення літературно-музичних композицій ще з 1970-х рр., завжди на “ура” сприймають ці мистецькі заходи, з нетерпінням очікуючи появи нового мистецького вечора. І хоча літературна частина композиції є важливою та невіддільною складовою даного дійства, підкреслимо, що для багатьох слухачів саме жива класична музика є тією основною силою, яка притягує їх до музею, даруючи незабутні емоції. Приємно констатувати, що традиція відвідин літературно-музичних вечорів поволі передається з покоління у покоління, до проведення заходів часто залучаються учні місцевих шкіл, вкраплюються невеличкі театралізовані дійства, але, звісно, якісний музичний супровід завжди відіграє найголовнішу роль. Все це в сукупності розширює горизонти суспільної свідомості, долучає людей різного віку до прекрасного та забезпечує загалом особливий колорит, формуючи таким чином своєрідний звичай, притаманний лише сукупно жителям Кам’янки.
Зазначимо, що твори для композицій учасники ансамблю розучують не один день, постійно поповнюючи кількість освоєної музичної класики. Спочатку було важче, оскільки знайти потрібні ноти вдавалось не завжди, тому доводилось вручну за різних обставин (у відрядженні, на виставках) переписувати ті чи інші твори, знаходити їх у бібліотеках і копіювати, в подальшому розписуючи нотні партії для кожного музиканта ансамблю. Дещо пізніше, з активним поширенням Інтернет-мережі, пошук нових чи необхідних композицій значно спростився. Однак, звичайно, для якісного виконання необхідні були наполегливі репетиції, тому інформаційний прорив лише частково полегшив натхненну працю музикантів. Нині в репертуарі камерного ансамблю нараховується понад 200 творів українських та іноземних авторів.
Окрім літературно-музичних вечорів, музичний колектив активно використовувався і в ході проведення інших освітніх і навчальних заходів. Зокрема, ансамбль традиційно озвучував різноманітні іменні авторські презентації у музеях заповідника. За ці роки відбулося представлення книг як відомих письменників Черкащини та України (С.Носань, С.Ткаченко, І.Дубінін, С.Пантюк, К.Вербівська та ін.), так і місцевих авторів (Ф.Людний, М.Билина, К.Гудзенко) та колективних напрацювань (співробітники заповідника спільно з краєзнавцями Кам’янщини). Також у зазначений період організовано більше ста виставок у картинній галереї і музеях заповідника, проводились святкові заходи з нагоди вручення краєзнавчої премії імені М.Шкаліберди, відбувались різноманітні ювілейні вечори, заходи із вручення Всеукраїнської літературної премії імені Д.Кононенка тощо. Всі ці заходи озвучувались живою музикою камерного ансамблю, додаючи таким чином особливої пікантності цим урочистостям.
У перші роки функціонування колективу для виконання на тому чи іншому заході нерідко обиралися вокальні твори в супроводі камерного ансамблю. Його солістами в різні роки були згаданий вище Валерій Волков, потім Алла Єфремцева, яка співала або в дуеті з Валерієм Івановичем або сольно, певний період з ансамблем активно виступала Ольга Назаренко. З плином часу, коли одних солістів доля закинула далеко від Кам’янки, інші відійшли у засвіти, солісткою була Таміла Чупак, а також юні виконавиці: Аня Кульбачна й Даринка Овсієнко, згодом доєдналася молода співробітниця Валентина Губенко.
Окремою сторінкою в історії камерного ансамблю Кам’янського заповідника є його звітні (філармонійні) концерти. Спочатку вони проводились до ювілейних дат митців або власне ювілейних років із часу утворення музеїв заповідника та й самого музичного колективу. Згодом подібні концерти неодноразово організовувались до Міжнародного дня музеїв (18 травня). Кожна програма мала свою тематичну спрямованість, свій репертуар.
Серед вже проведених філармонійних концертів слід виділити виступ у 2010 р. (до 10-річчя утворення колективу), у 2016 р. (програма “У ритмі танго” – звучали твори різних авторів у цьому танцювальному жанрі), у 2015 – до 15-річчя колективу відбувся великий концерт, а телестудією «Рось» було створено фільм про камерний ансамбль, з 2016 по 2019 р. (акція “Ніч у музеї”). Але взагалі, кожен філармонійний виступ камерного ансамблю по-своєму особливий, оскільки всі учасники колективу наполегливо працюють для вироблення гарного мистецького продукту: Т.Голуб розписує нотні партії, Т.Чупак, як ведуча концертів, опрацьовує інформацію про композиторів та їхні твори, які ансамбль виконуватиме під час дійства, інші учасники жіночого колективу активно працюють над вдосконаленням звучання, синхронністю та музикальністю виконання тощо. Зважаючи на такі обставини, кожен філармонійний концерт камерного ансамблю заповідника – це велика подія в культурному житті міста. Такі заходи завжди відвідує багато охочих не тільки з Кам’янки, а й з різних населених пунктів Черкащини в цілому.
Привабливість, шарм, нестандартність структури, антураж, захоплення – всі ці характеристики ансамблю посприяли його залученню до різних регіональних та Всеукраїнських масштабних заходів. Представники місцевої кам’янської влади, чудово усвідомлюючи унікальність колективу, активно використовували його потенціал під час організації різноманітних святкових подій, на яких презентувались місто і район. За такої співпраці вигравали обидві сторони: заповідник рекламував музейні заклади, демонструючи свою неймовірну родзинку, а владні структури, водночас, показували досягнення культурної сфери регіону, в межах якого був виплеканий такий чудовий колектив.
Камерний ансамбль заповідника регулярно включали до складу делегації Кам’янського району під час презентації виробничої та мистецької сфери регіону на обласних і Всеукраїнських виставках та форумах. У різні періоди за участі ансамблю ці експозиційні дійства відбувались у Черкасах, Чигирині, Корсуні-Шевченківському, Києві. Також квінтет музикантів брав участь у звітних концертах аматорських і творчих колективів Кам’янщини в обласному центрі, демонструючи таким чином власні музичні здібності як на локальних, так і на більш масштабних подіях гуманітарного напряму. Виступ камерного ансамблю, в даному контексті, завжди розглядався як ключовий в сенсі показу рівня розвитку культури Кам’янського краю в цілому.
Окремі такі заходи назавжди закарбувались у пам’яті його учасників. Зокрема, 9 березня 2007 р. під час Всеукраїнської виставки з нагоди вручення Шевченківської Національної премії у холі Оперного театру (м.Київ), виступ камерного ансамблю, що представляв Кам’янський район, особисто прослухав Президент України Віктор Ющенко. Він високо оцінив майстерність жіночого колективу і на знак вдячності за популяризацію класики поцілував руку кожній виконавиці. У наступному 2008 р., вже безпосередньо тут у Кам’янці, ансамбль виконав окрему музичну програму перед головою Черкаської ОДА О.Черевком. У 2013 р., на звітному концерті аматорських і творчих колективів Кам’янського району, музиканти мали честь виступати на головній сцені Черкащини – в обласній філармонії. Безсумнівно, такі події сформували дуже гарні спогади в усіх учасників камерного ансамблю Кам’янського заповідника.
Виступи колективу на зазначених заходах, які в різні роки організовувались не з однаковою частотою, ставали реальністю завдяки поєднанню різноманітних факторів: інтенсивній підготовці, бажанню, налаштованості, підбору цікавих програм. Звичайно, жоден із таких концертів не проходив без різного роду нервових напружень, стресів, переживань. Але з роками, через все більшу зіграність та набуту впевненість, різних негативних відтінків у діяльності ставало все менше, тим паче, що це давало змогу займатися улюбленою справою, подорожувати по різних містах і областях, рекламувати історико-культурні надбання Кам’янщини та, незалежно від бажання, самим набувати все більшої популярності. Це призвело до вагомих результатів.
У 2005 р. під час проведення республіканської виставки в Українському домі (м. Київ), виступ камерного ансамблю наживо побачили представники Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника, котрі, як і кам’янські музейники, представляли свій регіон на даному заході. Гра камерного ансамблю вразила колег і керівництво Корсунь-Шевченківського заповідника запросило музичний колектив на свій “Бузковий бал”. Це дійство являє собою щорічне загальноміське свято, яке проходить у травні, в дні цвітіння бузку в заповіднику. На ньому виступають різні солісти, аматорські та хореографічні колективи, як місцеві, так і запрошені.
Саме на цьому заході, радо прийнявши пропозицію від колег, провів свій перший святковий виступ у травні 2006 року камерний ансамбль Кам’янського заповідника. Представлена концертна програма, неповторний колорит, живе виконання – все це настільки сподобалось місцевим жителям, гармонійно доповнивши існуючий пласт культурної продукції, що у наступні роки (2008, 2009 і 2013 рр.) камерний ансамбль регулярно виступав на цих урочистостях у Корсунь-Шевченківському, намагаючись включати до програми більше вальсових творів, під які танцювала місцева публіка. В ці роки корсунчани часто говорили, що без кам’янського ансамблю “Бузковий бал” – неповноцінний. А викладачі музичної школи спрямовували своїх учнів, щоб вони обов’язково послухали гру камерного ансамблю з Кам’янки і побачили справжню віолончель, адже у Корсуньській ДШМ класу цього інструменту не було. Дана подія залишила виключно позитивні враження для обох музейних закладів.
Особливості функціонування камерного ансамблю Кам’янського заповідника дуже часто не розуміли сторонні слухачі і прості обивателі. Так, під час першого візитку до Корсунь-Шевченківського місцеві артисти й виконавці запитували кам’янських виконавиць про музичну школу, яку ті нібито тут представляють. І яким же здивуванням для корсунчан була почута відповідь про те, що представниці ансамблю не працюють у музичній школі та навіть не мають там жодної години викладання, а функціонування інструментального колективу для них – це лише хобі на громадських засадах, що поєднується із виконанням тих чи інших обов’язків музейного співробітника. Цей факт і надалі вражав слухачів та організаторів на різних виїзних заходах камерного ансамблю, оскільки для більшості людей його існування асоціювалось або з музичною школою, або з музичним колективом в БК чи взагалі комерційного спрямування. Тому сформовані смислові реалії кам’янського квінтету ще більше заворожували та викликали повагу.
Кам’янський заповідник як науково-дослідна та просвітницька установа завжди мала тісні контакти з навчальними закладами міста, активно проводячи різноманітні тематичні заходи та лекційні заняття. Зважаючи на таку співпрацю, знаючи про наявність тут камерного ансамблю, прекрасно усвідомлюючи його привабливість та переваги, педагоги, освітні керівники регулярно залучали колектив для організації різноманітних урочистостей. В різні роки ансамбль забезпечував музичний супровід літературних, мистецьких, історичних заходів, які готували учні та вчителі всіх шкіл міста для учасників обласних і районних педагогічних семінарів різної спрямованості: української мови і літератури, зарубіжної літератури і художньої культури, іноземної мови, історії та ін. Однозначно, жива музика у виконанні ансамблю завжди була родзинкою таких дійств, приємно дивуючи гостей Кам’янки.
Тривалий час камерний ансамбль проводив заходи разом із літературно-мистецькою вітальнею Кам’янського Ліцею № 1 (керівник – Т.Б.Шатило). Під час організації таких спільних свят учні розповідали про митців Кам’янського краю і України, готували окремі поетичні сторінки, а прикрашала все це дійство жива музика камерного ансамблю Кам’янського заповідника. Такі мистецькі події завжди характеризувались витонченістю, чудовою аурою та надзвичайною гармонійністю.
Також періодично вчителі музики проводили разом з ансамблем тематичні уроки, що було логічно та природно, сприяючи кращому запам’ятовуванню інформації та гарним позитивним емоціям у цілому. Співпраця шкіл міста з музикантами й загалом із заповідником не припинялася ніколи, постійно поглиблюючись і удосконалюючись, що сприяло появі нових якісних мистецьких проектів.
Яскрава зірка камерного ансамблю Кам’янського заповідника, яка натхненно засяяла в 2000-ому році, своєю потужною просвітницькою та музично-популяризаторською діяльністю, знайшла застосування ще в одній чудовій суспільній сфері. З 2010 р. колектив забезпечує музичний супровід під час проведення весільних церемоній у Кам’янці. Такі урочисті події відбуваються або на літньому майданчику меморіального музею Зелений будиночок, або безпосередньо в одному з музеїв заповідника. Дана послуга настільки сподобалась і прижилась у містечку, що й до сьогодні користується попитом у молодят, які поєднують свої долі.
Камерний ансамбль заповідника як популяризатор класичної музики створює свято не лише для містян, а й для сільських мешканців Кам’янщини.
Так, у грудні 2011 р., ансамбль виступив перед учнями та педагогами Михайлівської загальноосвітньої школи. Попри деякі побутові незручності, безперечно, цей мистецький захід подарував виключно позитивні емоції для всіх його учасників. Багато слухачів, як дітлахів, так і дорослих, вперше наживо почули виконання класичних творів, що, звісно, навіки вкарбувалось у їхній пам’яті.
Вже у жовтні 2014 р., завдяки небайдужим меценатам, ансамбль провів невеличкий гастрольний тур селами Кам’янського району. Зокрема, музиканти відвідали Юрчиху, Тимошівку, Баландине, Телепине, Вербівку, Лузанівку, Лебедівку, Ребедайлівку та Михайлівку. В кожному з цих сіл у Будинках культури була продемонстрована насичена музична програма, що дозволило місцевим мешканцям доторкнутись до прекрасного, наживо насолодившись виконанням чудових музичних композицій.
Дещо раніше, у квітні 2013 р., на запрошення поетичної студії “Крила”, ансамбль відвідав сусіднє містечко Олександрівку (Кіровоградська обл.), де також відбувся музичний виступ. Взагалі, підкреслимо, що коли виникає нагода проведення виїзної музично-просвітницької діяльності, колектив завжди схвально оцінює такі ініціативи, щоразу стараючись їх максимально реалізувати.
Ще однією важливою сторінкою діяльності Кам’янського ансамблю інструментальних виконавців є їхня участь у благодійних заходах. Виступи колективу завжди позитивно сприймаються, тому й логічно використати цю ситуацію з добрими намірами. Зокрема, у жовтні 2014 р. ансамбль долучився до Кам’янського районного концерту для онкохворих дітей, а вже у грудні 2019 р. – колектив взяв участь у щорічній міській благодійній акції “Від серця до серця”. Окремо, в даному контексті, слід виділити благодійний філармонійний концерт камерного ансамблю, який відбувся в історичному музеї заповідника у травні 2014 р. Головною метою цього заходу був збір коштів на лікування кам’янчанина А.Магльованого, який отримав поранення на Донбасі після вторгнення російських військ в Україну навесні 2014 р. В результаті, на даному мистецькому дійстві місцеві мешканці пожертвували земляку майже 15 тис. грн. Цей благодійний концерт яскраво підтвердив багатогранність суспільних напрямів, н розповсюджується діяльність камерного ансамблю. В період після повномасштабного вторгнення відбулося кілька благодійних концертів колективу зі збором коштів для ЗСУ.
Однозначно, і Кам’янському заповіднику, і містечку загалом дуже пощастило, що тут виник та діє такий чудовий колектив ентузіастів, які разом є прекрасними творцями неповторної історії сьогодення. Впевнений, що сучасники з гордістю говоритимуть наступним поколінням про ту чудову епоху, в якій творив незбутній камерний ансамбль заповідника.
Камерний ансамбль Кам’янського державного історико-культурного заповідника природно доповнив існуючий пласт багатої культурницької спадщини Кам’янщини, перетворившись на одного з найкращих популяризаторів музичного мистецтва в регіоні.


Статтю написав завідуючий Меморіальним музеєм Зелений будиночок Олександр Мушта (тепер солдат мінометного взводу
198 батальйону 111 бригади ТРО)
в 2020 році до 20-річчя колективу.
Співробітники заповідника внесли незначні доповнення.