Кам’янський заповідник

Щорічно в четверту неділю вересня у нашій державі відзначається професійне свято працівників машинобудівної промисловості – «День машинобудівника». Цьогоріч його святкування припадає на 25 вересня.

В переддень свята в історичному музеї КДІКЗ представлено онлайн-виставку «Керівники Кам’янського машинобудівного заводу». Виставка висвітлює багатогранне життя промислового велетня нашого міста минулого століття за керівництва досвідчених директорів: Круглова, Бондаренка М.О., Ворони О.Г., Жевченка О.В., Єрмоленка В.О., Гецька В.І. Тут представлені світлини, періодичні видання, урядові документи, інші експонати, які розповідають про життя та діяльність підприємства за його керівників.

Активна розбудова інфраструктури міста розпочалася за Бондаренка М.О. Ця традиція передавалася від одного директора машбуду до іншого, з покоління в покоління. Будувалися житлові будинки, водогони, очисні споруди, дитячі садочки, піонерські табори, підшефне господарство та багато іншого. Значна допомога надавалась місту в освітленні вулиць та благоустрої.

Бондаренко М.О. – уродженець Кіровоградщини. До Кам’янки переїхав після призначення головним інженером Кам’янського машинобудівного заводу в жовтні 1945 року, а вже в липні 1946 року обійняв посаду директора підприємства. Микола Олександрович відповідально і наполегливо виконував доручену справу, не зупинявся на досягнутому. За період його керівництва завод виріс із невеликого напівкустарного виробництва до підприємства, оснащеного новітньою технікою. За цей час на заводі введено в дію ливарний цех, першу чергу електростанції, дільницю кольорового литва під тиском, цех №4, механоскладальний цех №1, дільницю стального литва, турбогенератор потужністю 1100 квт., новий інструментальний цех, розпочато випуск п’ятипоршневих насосів для віскози НП-5-1, ткацьких і прядильних лічильників, перемотувальних автоматів, ластикових машин, шестеренчастих насосів, тростильних машин, перемотувальних авто¬матів на 8000 оборотів за хвилину.

У середині 1960-х рр. продукція заводу постачалася у 190 міст СРСР та у 17 країн світу, на підприємстві працювали близько 3 тис. осіб. У 1961 році завод був занесений до Золотої Книги Пошани Черкаської області. За вагомі досягнення Бондаренко Микола Олександрович нагороджений медалями: «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років» (1947 р.), та «За успіхи в народному господарстві СРСР» (1963 р.).

Велику увагу приділяв Микола Олександрович підготовці на заводі висококваліфікованих кадрів. Саме за його рекомендаціями естафету керівництва заводом прийняв Олексій Григорович Ворона, який зумів розширити завод, підняти його на вищий технічний і соціальний рівень та виконати намічене ще попередником.

Олексій Григорович був людиною скромною, порядною, грамотним та далекоглядним організатором виробництва. За його керівництва завод повністю поновив номенклатуру продукції, було створено серійне виробництво кількох нових автоматів УАП-300, УА-300-65, ЗУА -300-6СБ, розпочалося серійне виробництво автоматів зарядки ткацьких верстатів, побудовано термоконстантний цех площею 3000 метрів квадратних, оснащений напівавтоматичними металорізальними станками, придбано ліцензію німецької фірми «Бормаг», що привело до технічного прориву у випуску сучасних шестиренних насосів. У квітні 1972 року заводу було присвоєно почесне звання «Підприємство високої культури виробництва», а у березні 1983 року – «Підприємство високої якості продукції». Багато зроблено керівником і для розвитку інфраструктури міста та району. За це Олексій Григорович користувався повагою і авторитетом, не лише в колективі, а й у кам’янчан та жителів району. Праця директора Ворони О.Г. оцінена урядовими нагородами – орденами Трудового Червоного прапора і Жовтневої революції та численними медалями.

У 1987 році Олексій Григорович вийшов на заслужений відпочинок, а на його місце трудовий колектив обрав Олександра Вікторовича Жевченка, який з 1982 року працював заступником директора, а з 1987 по 1997 рік – директором заводу.

Олександр Вікторович на Кам’янському машинобудівному заводі з 1956 року, пройшов шлях від плановика цеху №4 до керівника підприємства. Він був талановитим керманичем, щирою, мудрою, енергійною, доброю людиною. Продовжив роботу своїх попередників із будівництва житла працівникам заводу і містянам, дитячих садків, діяльності підсобного господарства. За Жевченка О.В. машинобудівний завод став відкритим акціонерним товариством (ВАТ) Кам’янський машинобудівний завод. Жевченко О.В був удостоєний звання «Почесний машинобудівник України», нагороджений численними Почесними грамотами.

В 90-х роках в державі була економічна криза, яка негативно вплинула і на виробничі позиції підприємства. Завод припинив випуск ряду видів продукції, скоротилась більше як на 60% кількість висококваліфікованих працівників.

У березні 1997 року Олександр Вікторович пішов на заслужений відпочинок, та не зміг сидіти склавши руки. Брав активну участь у громадському житті міста та дбав про добробут його жителів.
26 березня 1997 року завод очолив Єрмоленко Володимир Олександрович. Кількість працюючих на підприємстві налічувала 760 осіб. За роки його керівництва зроблено благоустрій та огороджено територію заводу, відновлено роботу ливарного цеху та термообробки, цеху №13 із випуску насосів для хімволокна, реконструйовано енергосиловий цех, організовано житлово-будівельний кооператив «Машинобудівник», 4.5 га землі, які належали заводу роздано своїм працівникам під індивідуальне будівництво. В.О.Єрмоленко пропрацював на посаді голови правління ВАТ Кам’янський машинобудівний завод 2 роки. У своїй роботі В.О. Єрмоленко поєднував наукову роботу з практичною діяльністю.

З 2008 року і по даний час ТОВ Кам’янський машинобудівний завод очолює Володимир Іванович Гецько. На сьогодні виробнича база заводу, що займає площу 8 га, оснащена високоточним унікальним обладнанням і має власний термоконстантний цех. Підприємство виробляє понад 50 найменувань насосів і має клієнтів по всьому світу.

Підготувала науковий співробітник історичного музею КДІКЗ Тамара Гордієнко