Кам’янський заповідник

І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі.
Ліна Костенко

Вкотре, проходячи біля приміщення дитячої музичної школи, мимоволі зупиняєшся біля мозаїки «І оживе добра слава – слава України!», в якій закарбувалася правічна історія нашої країни, її героїзм і трагедія, її перемоги і поразки, її духовність і моральність, її неповторна, життєстверджуюча краса, її нескореність і прагнення до волі та незалежності, а в сенсі нинішнього буття – до найскорішої перемоги. Саме такий сакральний зміст цього неперевершеного мистецького витвору налаштовує на думку про те, що наш край, наше рідне місто народжені під щасливою зіркою. Яскраво сяючи, вона збирає найталановитіших людей, які полишають у спадок майбутнім поколінням прекрасне і вічне.

Інколи спадає на думку, а щоб було з цим мистецьким витвором, який з невідомих причин пролежав 30 років у сараї тимошівської школи, якби не земляки-ентузіасти, які віднайшли шедевр Миколи Теліженка, геніального українського скульптора, графіка, геральдиста, неперевершеного майстра витинанки, Заслуженого і Народного художника України, кавалера Ордену «За заслуги» ІІІ ступеня та не встановили й не оприлюднили до 30-річчя Незалежності України в одному з найкращих місць міста Кам’янки, і скільки б людей не побачили це диво дивне.

Тож, дякуючи подвижникам, уже тисячі кам’янчан та гостей міста встигли замилуватися фрескою, сповненої духом української старовини, яка стала унікальним надбанням не лише Кам’янської територіальної громади, Черкащини, а й національним скарбом України.

Українські тисячоліття увібрала в себе композиція твору, що символізує дерево життя, добу скіфів, козацькі часи і становлення Незалежності України. Центральними образами якої є іконописна Матір Божа з сином, тризуб, калина – знаки святості, сили і краси України.

Сам митець говорить про своє панно так: «У центрі – жінка подібна на іконописну Матір Божу. Я обрав такий образ, оскільки жінка – то є святе. І все материнство – це знак святості. На ореолі написані Шевченкові слова «І оживе добра слава – слава України». Мені подобається те, що ця робота, пролежавши 30 років у «підземеллі», не втратила актуальності. Також тут зображений тризуб – знак сили України. Ромб із крапкою посередині ще з трипілля означає засіяне поле. Калина – символ дівочої краси та цнотливості».

Дотримуючись давньоукраїнських мистецьких традицій, автор відтворив на тлі квітучого древа роду і кетягів калини поважну, повну сил і гідності жінку з немовлям. Митець зобразив дещо загострені риси обличчя і неточні пропорції фігур. Він не намагався створити реалістичні вишукані образи, вся його увага зосереджена на їхній духовній нетлінній красі.

Перед нами постає світлий образ, своєрідний народний ідеал самовідданої материнської любові та жертовності. Пресвята Богородиця схилила голову до сина. Її рука лежить на книзі і символізує майбутнє Ісуса як великого Вчителя і Пророка. Тривожні очі матері і сина звернуті до навколишнього світу ніби хочуть сказати, що вони з небес завжди допомагають й оберігають усіх нужденних, захищають нашу багатостраждальну, нескорену рідну землю.

Вражаюче переконливі, динамічні, глибоко філософські фрагменти композиції муралу відтворюють незбориму пам’ять віків, глибинну історію рідного краю, що знаходиться в центрі України, унікальному ареалі ще з сивої давнини населеному скіфськими племенами, а згодом козаками й гайдамаками – волелюбним народом, для якого найвища сутність хліборобство та воля. Силове історичне поле фрески сконцентроване у ромбах, в яких автор зображує скіфів, що братаються, козака з пищалем, тризуба, українського національного символа і незнищенних птахів Сіринів, птахів-дів, що, спускаючись з раю на землю, зачаровують людей співом, як чарує ввесь світ незнищенна українська народна пісня.

Завдяки високому рівню абстрагованості образи Миколи Теліженка звучать динамічно і сучасно. Вони глибоко закорінені в національну традицію, пройняті національним духом, національною ідеєю, викликають відчуття генетичної приналежності до орнаментальної культури предків і невіддільні від витоків праслов’янської культури, вікових традицій українського народу, цікавих як українцю, так і європейцю, і будь-кому у світі.

Тож, стиште ходу, зупиніться біля шедевру, відчуйте красу і зоряну генетичну пам’ять, той одвічний поклик духу предків, що завжди нас оберігає.

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника