Кам’янський заповідник

Третій рік поспіль в Україні триває повномасштабна кровопролитна війна, розпочата росією, яка перевернула життя мільйонів людей, принесла біль та страждання. В ці дні з великим сумом згадуємо героя-захисника, який віддав своє молоде життя за волю і незалежність України, – солдата, водія стрілецької роти окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергія Журавля.

Народився Сергій Григорович 16 листопада 1994 року в м. Смілі на Черкащині, в сім’ї Ігоря Григоровича та Тетяни Петрівни Журавлів. Був другою дитиною в родині, мав старшого брата Максима. Дитинство Сергійка пройшло в м. Кам’янка. Дошкільником відвідував садочок спиртокомбінату. Ріс веселим, кмітливим хлопчиком. У 2001 році пішов до 1 класу Кам’янської загальноосвітньої школи № 4. Перша вчителька Сергійка, Ірина Сергіївна Шмагайло, поділилася своїми спогадами про свого учня: «Той набір до першого класу Кам’янської ЗОШ № 4 був незвичним: прийшли діти шести і семи років, бо початкова школа перейшла на чотирирічне навчання. А ще тим, що прибули діти-сусіди з однієї вулиці (вул. Левка Семиренка) і вони легко влилися в колектив, бо мали багато спільних інтересів.

Сергійко Журавель, маленький смаглявий хлопчик, відразу завоював авторитет у класі своїми здібностями у спорті. Всі чотири роки він – незмінний фізорг класу, права рука вчительки в організації спортивних змагань, естафет, рухливих ігор на перервах. І в роботі Сергійко був завзятим: чи генеральне прибирання класу, чи збирання листя на шкільному подвір’ї – дитина безвідмовна. Хоч і не всі предмети давались хлопчику легко, та він все ж наполегливо торував шкільні стежини коли хитрістю, коли креативністю (тихенько користувався калькулятором). До його думки прислухалися однокласники, залучали до колективних ігор, хотіли сидіти за одною партою, а дівчатка – танцювати в парі. Як дорослішав Сергій, я вже, на жаль, не спостерігала, та знала його до десяти років як добру, товариську, відповідальну, чуйну дитину. Таким він і пройшов життя, нанизавши на зразок долі ще багато чеснот».

У старших класах класним керівником у Сергія була Тамара Пантелеймонівна Рахманіна, яка також із теплотою згадує свого учня, живчика з темними очима. Відмічає його веселий, доброзичливий, непосидючий, але одночасно дуже вольовий характер. Учень завжди відстоював свою точку зору, свою думку. Тамара Пантелеймонівна згадує, що коли потрібно було когось захистити, то він був у перших рядах.

Захоплюючись спортом, Сергій відвідував секцію дзюдо Кам’янської дитячої спортивної школи, тренером у нього була Валентина Миколаївна Бардіж. Хлопець часто брав участь у різних змаганнях: міських, районних, обласних. Неодноразово посідав призові місця, а у 2007 році зайняв 1 місце на Всеукраїнському рівні серед юніорів.

Закінчивши 8 класів місцевої школи № 1, далі навчався у м. Смілі. Закінчив ЗОШ № 13 та вступив до Смілянського ЦППРК, здобувши професію слюсаря-ремонтника з ремонту автомобілів. Згодом закінчив центр професійно-технічної освіти в м. Переяслав-Хмельницькому за спеціальністю харчові технології, там же працював технологом на заводі. Любив життя, своїх рідних, племінників Риту і Назара, яким був хрещеним батьком, другом, порадником. Були плани, мріяв зустріти свою долю, народити дітей… Та не судилося. Все змінила війна.

У березні 2023 року Смілянським ТЦК та СП Сергій Журавель був призваний до лав Збройних Сил України і направлений на навчання до м. Біла Церква. Прийнявши присягу, Сергій у складі 72 бригади імені Чорних Запорожців був відправлений в район бойових дій на Донеччину. Солдат із позивним «Птаха» захищав Україну, будучи водієм 3 стрілецької роти, 1 стрілецького батальйону окремої механізованої бригади ЗСУ.

6 липня 2023 року поблизу Вугледара Волноваського району на Донеччині, в результаті танкового обстрілу позицій підрозділу Сергій Ігоревич Журавель отримав осколкове поранення несумісне з життям. Обірвалося життя вірного побратима, люблячого сина, турботливого дядька, хорошого товариша. Герой-захисник навічно доєднався до Небесного Легіону ЗСУ. Прощалися із воїном 10 липня у Покровському соборі м. Сміли, поховали на місцевому цвинтарі у Гречківці.

За особисту мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку, Указом президента України від 17 листопада 2023 року № 755 Журавель Сергій Ігорович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Молодим, спортивним, енергійним, назавжди 28-річним залишиться в пам’яті рідних, друзів, знайомих Журавель Сергій Ігорович. Вічна слава захисникам і захисницям, які загинули за Україну! Пам’ять про них має жити вічно.

Тетяна БИЧОК, науковий співробітник
Кам’янського державного
історико-культурного заповідника