Кам’янський заповідник

Мали за честь разом із Тамілою Петрівною Чупак бути запрошеними на презентацію книги “Казкове дитинство” Миколи Карповича Гетьмана, відомого подвижника розвитку спорту в нашому краї, талановитого тренера, майстра спорту СРСР, героя книг –“Кам’янщина спортивна”( І і ІІ) Івана Брезінського, “Люди та їх долі” Федора Людного, “Видатні особистості Кам’янщини” Олександра Шамрая та інших.

На видання книги надихнула Миколу Карповича донька Лєна Миколаївна. Ось що пише вона у передмові: “Ця дитяча книжечка народилася у маленькій Кам’янці, чи то у селі, чи то у місті. У той час на вулиці ставало все холодніше, а ночі довшими. В одну з таких ночей і розпочалася подорож мого батька до свого дитинства, до моїх бабусі та дідуся, до чудових спогадів про рідне село Баландино. Це село, як і мій батько, – з доброю душею та надією на майбутнє”.

“Казкове дитинство” побачило світ у Києві 2021 року. Досить цікаве, оригінальне художнє оформлення і дизайн книги зробили внуки Миколи Карповича – Дмитро і Богдан Табурці. До неї увійшло 15 невеличких оповідань: “Моє село”, “Колії”, “Коні”, “Святвечір”, “Моя пісня”, “Мамина пісня”, “Казкова зима”, “Талант”, “Навчання”, “Сонька”, “Пічне опалення”, “Колін врожай”, “Телевізор”, “Годинник”, “Мрія”. В цих оповіданнях-спогадах автор яскраво, неймовірно чутливо з тонким гумором описав незабутні події з життя сільських дітлахів у післявоєнні роки. Читач безоглядно поринає в казковий світ дитинства Миколи Гетьмана і не просто залишається спостерігачем, а й глибо переживає разом з ним давно почуте і побачене.
Як говорить пані Лєна: “Bсе постає як наяву”.

І хоч онука ніколи не бачила свого легендарного діда-героя Карпа Матвійовича Гетьмана, учасника бойових дій Другої світової війни і параду Перемоги та, завдяки, батьковим оповіданням, його образ ожив для неї у найменших деталях. Вона побачила дідуся як колоритну, непересічну особистість – чоловіка з приємними рисами обличчя, благородного, порядного, мужнього, хороброго, розумного, мудрого, і відчула неймовірну гордість за себе, що є його нащадком.

Цікава, незабутня зустріч з автором книги “Казкове дитинство” відбулася 15 червня 2022 року в переповненому читальному залі публічної бібліотеки Кам’янської міської ради.
Миколу Карповича прийшли привітати з презентацією книги рідні, друзі, добрі знайомі і шанувальники його літературного таланту.

Доброзичливу, затишну атмосферу зустрічі-презентації підтримували ведучі та сценаристи Галина Степаненко і Людмила Юзько (директор і методист бібліотеки).

Розповіді про Миколу Карповича Гетьмана торкалися найпотаємніших куточків людських сердець.

Народився наш герой 25 квітня 1951 року в селі Баландине Кам’янського району Кіровоградської області в багатодітній дружній і працьовитій родині колгоспників. Микола – друга дитина в сім’ї після старшого брата Степана, має менших брата Василя і сестру Лізу.

Всім найкращим, що є у нього, він завдячує своїм батькам, які були для нього незаперечними авторитетами.

Батько пройшов Другу світову війну у складі військ 3-го Українського фронту. За бойові заслуги відзначений двома орденами Слави, численними медалями і подяками Верховного Головнокомандувача.

Карпо Матвійович відзначався не лише солдатською мужністю і відвагою на фронті, а й був трудолюбивою, скромною людиною. Повернувшись з війни додому, допомагав чим тільки міг солдатським вдовам, багатодітним сім’ям.

Йому, відважному фронтовикові, односельці виявили високе довір’я й обирали головою виконкому Баландинської сільської ради, головою сільського споживчого товариства, бригадиром місцевого колгоспу.

Пережите на фронті, тяжка хвороба підірвали здоров’я колишнього воїна і Карпо Матвійович у віці 53-х років пішов у Вічність. Та добра пам’ять про нього живе в дітях, онуках та всіх, хто його знав. Живе вона і у кадрах кінохроніки параду Перемоги 21 червня 1945 року, де статний воїн крокує у складі 3-го Українського фронту в сьомій колоні четвертого ряду. Світлий образ батька продовжує жити і в художніх оповіданнях сина на сторінках книги “Казкове дитинство”.

Втративши чоловіка і батька дітей, мама Галина Василівна стала опорою і підтримкою для родини. На свої жіночі плечі вона поклала і всі чоловічі турботи, гідно подолала всі негаразди і труднощі та виховала дітей хорошими, порядними людьми, достойними громадянами України.

Всю любов і повагу, безмежну вдячність матері передав Микола Карпович в оповіданні “Мамина пісня”:
“Туман яром, туман долиною…”. Це пісня моєї мами. Я почув її, коли мені було 10 років. А зрозумів велич цієї пісні вже у зрілому віці.

Мама проспівувала два рядки тихим голосом, дивлячись вдалину та в якусь неписану мрію. В очах впевненість. Жіноча краса в її двох ямочках на щоках заворожувала. Лице не виявляло тривоги. В чудовому голосі співу видно було мамину красу. Ніжні губи, обвіяні вітром, не раз могли обворожити коханого лукавою посмішкою, і тільки трохи помітні зморшки на лобі могли розповісти правду. Заплетена квіткова хустка, краї якої лягали на її плечі, дивились як яблуневий цвіт жіночої краси і матінки-природи, що сплелись воєдино. Всі, хто був з мамою, приєднувались до співу, з’єднуючись з її голосом. Все оживало: поле, ліси, річки”…

Народна пісня “Туман яром, туман долиною…” і “Пісня про матір” Ігоря Поклада на вірші Бориса Олійника у виконанні неперевершеної Вікторії Сіроштан стали органічним доповненням до оди-оповідання Миколи Карповича про матір, яка “Навчила дітей, як на світі по совісті жити”. Сльози мимоволі наверталися на очі. Всі згадали найдорожчих людей, ім’я яким – мама.

Уривки одного оповідання змінювалися іншими. Перед очима постало улюблене село автора – Баландине, – де пройшло його босоноге “казкове дитинство”. Звучали вірші ”І знову голос. Мов віддалека”, “Ностальгія за селом Баландино”, “Дружині Лесі”, “Польові квіти” та інші, які відкривали ще одну грань таланту Миколи Гетьмана – поетичну.

Схвильований автор відповідав на запитання, що цікавили присутніх. Запросив до слова свою натхненницю, доньку Лєну, для якої він – Батько з великої літери і цим усе сказано. Зворушливі до сліз були обійми трьох братів, які несуть свою любов через усе життя. Мабуть, – це величезне щастя, подароване Богом.

Сердечно вітали винуватця святкового зібрання міський голова Володимир Тірон, директор СТОВ “Світанок” Людмила Тетьора, директор ПП НВЦ “Репродуктивне зерно” Євгеній Довгошия, журналістка Віра Мушта, редактор газети “Трудова слава” Віталій Іванченко, заступник директора Кам’янського державного історико-культурного заповідника з наукової роботи Таміли Чупак та багато інших. Всі бажали автору здоров’я, любові, добра, творчої наснаги, подальших нових видань і якнайскорішого переможного миру на нашій рідній землі.

Зосереджено фотографував незабутнє дійство внук Богдан і обмінювався з дідом тільки їм обом зрозумілими фразами.

Окрасою зустрічі стали пісні “Доброго ранку! Ми – з України”, “Хай живе надія”, “Ой у лузі червона калина” у виконанні Ангеліни Харченко і Наталії Степаненко, учениць Кам’янського ліцею № 1 та, безумовно, Вікторії Сіроштан, директора Лебедівського сільського будинку культури, учасниці Х-фактору.

Микола Карпович провів благодійну акцію, спрямовану на допомогу збройним силам України. Всі кошти від продажу книг з уклінною вдячністю спрямовані нашим захисникам, завдяки яким і відбувся захід.

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника