Світло є одним із необхідних факторів життя людини. Користуючись різними його видами, не замислюєшся, що все це своїм корінням сягає давніх часів і пов’язане з появою вогню в житті людини. З часом люди навчилися не лише обігрівати приміщення, а й використовувати світло як частину інтер’єра. Історія освітлення бере початок від примітивних смолоскипів, чаш з різними горючими матеріалами до універсальної конструкції – підсвічника. Через тисячоліття підсвічники зберігають свою функцію. В історії та культурі більшості народів свічники набували символічного значення, ставали атрибутами релігійного культу і , навіть, символами певної нації.
До вашої уваги представлений підсвічник з колекції Кам’янського державного історико-культурного заповідника, який був переданий з Національного художнього музею України в 1954 році.
Основа – трапецевидний постамент, з декоративним оздобленням фестонами. Саме на постаменті розташована сюжетна композиція з трьох грайливих путті, яка відіграє важливу роль у образній структурі канделябра. Це фігурки маленьких оголених хлопчиків, які часто фігурують в мистецтві в образі амурів, купідонів, символізуючи образ бога кохання Ероса. З Vст. до н.е. Ерос з’являється в мистецтві спочатку як підліток, ще без крил, іноді з квіткою, лірою чи вінком, пізніше з крильцями, луком і стрілами. Зазвичай ці образи виконують суто декоративну функцію, але в даному випадку вони є домінуючою частиною композиції канделябра. Пухкенькі фігурки хлопчиків грайливо поєдналися, змагаючись навколо рогу достатку, який збільшується вгору і закінчується 2-ярусною вазою з плодами та квітами, навколо якої розташовані гнізда для свічок у вигляді лотоса, декоровані листям аканту. Будова канделябра має чітку логіку – від масивного до легкого. Розвиваючись по спіралі, розширюючись, завдяки мотиву рогу достатку, верх канделябра ніби розпускається у вигляді бутона квітки, завершуючи тим самим динаміку загальної композиції. В цілому в дизайні та будові даного експоната відчуваються барочно-рокайльні мотиви.
