Кам’янський заповідник

З 1991 року наша Україна проголошена самостійною незалежною державою. Та саме останнім часом ми відчули справжню відповідальність за збереження свободи, за непорушність кордонів нашої держави, життя українців, за наше майбутнє. Майже три роки країна знаходиться під тиском ворожих військ, що знищують наші міста, вбивають мирних людей, захоплюють території. Та завдяки українським героям, що боронять країну, ми відчуваємо, що знаходимося під захистом, дякуємо Богу за мирне небо і молимося за життя наших воїнів.
На жаль боротьба за незалежність приносить численні втрати, гинуть кращі, щоб ми могли жити вільно на своїй землі.

За цей час до фондів Кам’янського державного історико-культурного заповідника надійшло чимало документів, світлин, що розповідають про російсько-українську війну. Серед них є портрет загиблого Героя Максима Бульби, намальований рукою його дружини. Після повномасштабного вторгнення ворога на територію України Максим не зміг спокійно сидіти вдома. Вже 25 лютого він добровольцем пішов до військкомату і 8 березня був призваний до лав ЗСУ. З 27 березня 2022 року Максим Бульба разом із побратимами, бійцями 1 роти, 1 батальйону 110 Окремої Механізованої бригади захищав нас від рашистської орди на «нулівці» в районі Авдіївської промзони. Побратими згадують Максима як відчайдуха, із запальним характером, що любив правду. Він ніколи не ховався за спинами інших, чесно і віддано служив своїй Батьківщині.

Максим отримав вищу освіту, мав роботу, займався спортом, мріяв про мирне і спокійне життя. З часом зустрів свою майбутню дружину Аню, з якою одружився у 2017 році. У шлюбі в них народився чудовий хлопчик, син Даніїл, якого тато обожнював.
То ж звістка про смерть тата, чоловіка, сина, яким був Максим для рідних, стала для них межею, що змінила не тільки життя, а і їх самих.

Маючи талант до живопису, Аня, дружина Максима, створила портрет, де востаннє змогли поєднатися їхні душі. Відроджуючи з небуття образ чоловіка, Аня зобразила його як мужнього воїна в бойовій екіпіровці. З першої миті нас приваблює погляд великих карих очей, на світлому виразному обличчі. В цьому погляді сум, тривога і рішучість, які не залишають байдужим нікого. На солдатові поверх плитоноски одягнена розгрузка, оснащена рацією, робочим карабіном та турнікетом для військових. Такий необхідний комплект речей ніби символізує про тонку межу солдатського буття – від бою, спілкування з побратимами до поранення та рятування життя.

Для дружини, сина, рідних, це останні миті, в яких Максим залишиться Воїном, що поклав своє життя за нас усіх, а портрет – символ вдячності справжньому Герою.
За проявлений героїзм в боротьбі з ворогом Максим Олегович Бульба посмертно нагороджений медалями :
«Незламним Героям російсько-української війни», «За оборону Авдіївки» та «За військову службу Україні».
Вічна Пам’ять захиснику України!