Кам’янський заповідник

1 липня народився відомий український прозаїк, драматург, публіцист Сергій Носань. Сьогодні йому могло б виповнитися 83 та, на жаль, вже четвертий рік ми живем без нього.
У фондах Кам’янського державного історико-культурного заповідника та наукової бібліотеки зберігаються книги письменника, серед яких одне з останніх прижиттєвих видань – “Міражі Істини” або “Шлях до Едему”.

«Життя Людини, буття людства і самої Землі – це єдиний і безкінечний Шлях у Просторі і Часі Всесвіту… Шлях пошуків абсолютної Істини й омріяного Едему» – ці слова Сергія Носаня є епіграфом до його двотомного видання «Міражі Істини» або «Шлях до Едему». Згадується презентація книги, яка відбулася в історичному музеї Кам’янського історико-культурного заповідника в 2017 році й стала справжнім святом для кам’янчан та жителів району.

Вкотре Сергій Носань довів, що в літературі йому підвладне все. Творчість письменника надзвичайно багатогранна і в цьому дивовижному розмаїтті жанрів кожна річ є самодостатньою і якісною.
До першого тому увійшли твори С.Л.Носаня, написані в різні роки, але переосмислені й перероблені: повість-реквієм «Ой Дніпро, Дніпро», яку Олесь Гончар відмітив, як «сильну і дуже своєчасну річ», поетична драма «Вигнанці», що була названа Василем Захарченком «вершинною» у творчості письменника, есе, новели, притчі, фрески, пастелі, поезії тощо.
Другий том вмістив нові твори: повісті «Шлях», «Розгнуздані коні», сучасну казку «Вождь», вірші, поеми, новели, притчі, які вражають глибиною і силою втілених образів, філософічною заглибленістю, болючими роздумами про духовне зубожіння світу, переживаннями за долю України з її екологічними катастрофами, бездушними недолугими вождями.
Вражає всеперемагаюча, світла і незгасима сила любові, що струменіє у кожному рядку.

Нічого вічного, нічого,
А лиш – Любов
Нам дарував Всевишній,
Бо вічність – це і є
Любов Безсмертна.

Володимир Поліщук, доктор філології, професор, член НСПУ, так охарактеризував «Шлях до Едему»: «Нове двокнижжя Сергія Носаня сприймається як своєрідне увінчання майже піввікового його літературного шляху. Та й сам автор називає ці книги своїм «творчим Заповітом».

Скільки ж мудрості ми черпаємо з бездонної літературної криниці письменника: «Любов – то великий художник. Вона домальовує навіть те, чого немає в людині, і це прекрасно!», «Не тисніть у слова те, чого вони не в змозі вмістити», «Коли ми думаємо: «Он який я великий!», то тим самим підписуємо собі смертний вирок. Золото вибирають по крупинці», «Безпорадність – нам не порадник», «Коли перед тобою лише місяць і зорі – ти багато чого розумієш по-іншому». Цитувати С.Носаня можна довго.

Але як же треба любити свою справу, скільки трудитися, щоб кожного року видавати по новій книзі! Сергій Носань ніколи не байдикував в очікуванні натхнення, а щодня наполегливо працював, бо не уявляв свого життя без літературної творчості.

Життя моє чесне.
Життя моє чисте.
Життя у Всесвіті Слова,
У Всесвіті болю.
Добра і Любові!

Не оминув Сергій Лукич у двотомнику і дорогу його серцю Кам’янку, адже звідси родом його кохання, тут розкрився літературний талант письменника. В прозовій мініатюрі «Останній акорд» С.Носань пише: «Її – ту біляву вродливу дівчину з незнайомого йому містечка Кам’янка, дівчину з ясними, пречистими блакитними очима, в яку він так палко, безмежно, всією душею віддано закохався з першого погляду, з першої такої короткої, несподіваної розмови в аудиторії Черкаського педагогічного інституту, куди вони обоє вступили навчатися в 1963 році.
Відтоді й дотепер, до останнього акорду його фінішної прямої, за всі роки подружнього життя їхня Любов ані на промінчик, ані на іскринку не пригасла… Усе така ж чиста, ясна й сяюча, як і той дивний снігопад, що благословляв посланий з небес їхній перший поцілунок».

Дружина письменника Валентина Миколаївна впродовж багатьох років подружнього життя була першим слухачем усіх творів свого чоловіка, вірним другом і порадником, добрим ангелом-хранителем. Не випадково новий двотомник Сергій Лукович присвятив своїй дружині, дітям та онукам. На всі презентації до Кам’янки подружжя звичайно ж приїздило разом. У них навіть дні народження поруч.
Хочеться щиро побажати Валентині Миколаївні Носань, яка є вірною берегинею пам’яті чоловіка, міцного здоров’я на многії літа в мирній і щасливій Україні!
Світла пам’ять про письменника – назавжди у наших серцях!

Таміла Чупак,
заступник директора Кам’янського
історико-культурного заповідника
з наукової роботи