Кам’янський заповідник

Ніч напередодні Івана Купала для наших предків вважалася чарівною, бо люди завжди вірили, що в цю ніч щастя людське ходить по землі. Але й усі темні та лихі сили також мають в цей час волю і метушаться скрізь: у лісі, на воді, у полі…

Лише в купальську ніч нібито розцвітає на папороті чарівна вогняна Квітка Щастя… Хто її дістане й зірве, той усе на світі знатиме, зможе відімкнути без ключа усі замки, навіть зачаровані, без труднощів знайде усі скарби, закопані в землі. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найбагатший урожай, відвертатиме від своєї ниви град, блискавку, зливу. Він не боятиметься злих сил і матиме чудодійну здатність робити все тією рукою, що зірвала Квітку Щастя.

Вірячи в цю прекрасну легенду, не один сміливець намагався знайти чарівний цвіт папороті, що з’являється лише на одну мить у ніч на Івана Купала. Здобути Квітку Щастя дуже важко, бо за неї точиться страшенна боротьба, адже мати її хочуть і добрі сили, й лихі, і людина. Тому, хто мріє здобути цвіт папороті, доведеться перемогти самого чорта.

Перекази розповідають, що людина, яка зважилася на це, заздалегідь примітивши кущ папороті, повинна піти в те місце увечері під Івана Купала, розстелити скатертину, на якій святили паски на Великдень. Потім треба окропити кущ свяченою водою, накреслити кругом себе коло освяченим ножем і почитати молитву. Коли стемніє, нечиста сила різними засобами намагатиметься залякати сміливця, та боятися не слід, бо коло має чарівну силу і всередині нього людина захищена.

Опівночі папороть розцвітає. Багато легенд змальовує це диво. Одна з них розповідає: «…Враз вчувається наче постріл, наче грім, аж людина задрижить. Ліс зашумить, загуде… І висока, у пояс людині стрілка, вмить виросте вгору; на ній з’явиться червона, небаченої краси вогняна квітка, розкриє свої пелюстки, і пахощі підуть по всьому лісу. І добрі духи навколо стануть і радіють…
А квітка немовби полум’ям обнята, а всередині наче срібні персні з діамантами. Коли людина підходить до неї, вона кивне привітно-привітно, наче наречена усміхнеться. Мізинець людини до квітки торкнеться, і вона до нього прихилиться. Від поганої людини вона навпаки відвертається, а інколи й шепоче: «Я була в твоїх руках, а ти мене не взяв…» Видно, Квітка Щастя любить лише молодих, їм вона долю віщує… Жінкам вона не попадається, бо то великий страх її взяти. Але коли щасливець одружиться, то жінка його буде вічно молода, красива, здорова, як і він; і діти його будуть здорові, роботящі, ласкаві, добрі».

Коли людина простягне руку до квітки, у лісі зчиняється неймовірний гамір, крик, шум, грюкіт, регіт, завивання, скімлення. Людині здається, що все на неї валиться і от-от придушить. Проте слід перемогти свій страх, як би лихі сили не намагались перешкодити людині, щоб самим заволодіти квіткою.

Коли ж сміливцю пощастить здобути цвіт папороті, треба прорізати шкіру мізинця на лівій руці і всунути її туди; можна ще заховати її в шапку на голові або під сорочкою, біля серця. Далі в ліву руку слід узяти полин або татарзілля, крейдою провести навколо себе коло. Лише тоді лихі сили не спроможні нічого вдіяти, як би не злилися, як би не погрожували й не лякали того, хто заволодів Квіткою щастя.

Треба зібрати усі свої сили і не злякатися цих чортів, упирів і мерців: після третіх півнів уся нечисть зникне і модна повертатися додому. Людина навіть може піднятися в повітря й летіти. Та зло не дрімає, намагаючись виманити дорогоцінний скарб. Воно туманить людину, спокушає її в образі прекрасної дівчини,яка пропонує своє кохання; жида чи купця, що дає великі гроші в обмін на річ, де захована квітка. Людину заговорюють, вона спокушається грошима, продає цю річ – і все зникає. А замість грошей – у руці кістки або черепки. Людина приходить до тями і блукає безпорадно по лісі, чуючи кругом себе до третіх півнів «хі-хі-хі».

Інша легенда розповідає, що якось під Івана купала один чоловік загубив свої воли і коли шукав їх, ходячи по лісі, йому в личак упав цвіт папороті. Чоловік одразу ж побачив, де пасуться його воли, але, крім того, він почав бачити, де в лісі заховані скарби. Доки він ходив і думав. Як здобуде ті скарби й розбагатіє, підійшов до нього якийсь пан, добре одягнутий, і запропонував поміняти свої нові блискучі чоботи на личаки. Чоловік одразу ж погодився, але як-тільки він скинув личаки і взув чоботи, відразу ж забув і про свої воли, і про скарби. А пан зник собі, бо був то не пан, а нечиста сила…

Відомий дослідник-етнограф Степан Килимник вважає, що міф по чарівну Квітку Щастя приховує в собі глибоку філософську ідею: людина споконвіку шукає щастя на землі, але в чому полягає її щастя? Як часто людина може зустріти квітку-мрію? Коли саме вона зустрінеться зі своїм вимріяним щастям? І де? Що перешкоджає людині бути щасливою?
Майже на всі ці запитання можна знайти відповідь у легендах про квітку папороті, у купальських звичаях, піснях і переказах.

Квітку Щастя шукає здебільшого молода людина, завжди смілива, з міцною волею і твердим характером, з глибокою вірою. Ця людина сильна і відважна, адже вирушає до лісу в купальську ніч, коли там усе живе говорить, «грається», переходить з місця на місце, коли там повно усякої нечисті, що хоче відібрати в людини її щастя. Та вона все йде і йде, шукає вогняну квітку папороті, Квітку Щастя. І лише справжня, повноцінна людина може її здобути.

У чому ж полягає людське щастя, за цим міфом? У грошах? В багатстві? У розкошах?

У житті все спокушає людину. А спокусившись на багатство, вона втрачає істотне, головне. Ані багатство, ані розкоші не можуть дати справжнього глибокого морального задоволення. Коли вона не зрозуміла свого призначення, не пізнала себе – вона при всіх розкошах «блукає по лісі, поки не розвидниться», тобто доти, поки не усвідомить, для чого вона прийшла у цей світ. Але тоді, коли людина зійшла з праведного шляху, буває вже запізно пізнати себе…

Вислів «заховати під шкіру мізинця-пальця Квітку Щастя» С. Килимник теж вважає алегоричним. Мізинець-палець, мізинець-людина чи тварина, за народною уявою, мають чарівні властивості. Мізинець-людина може бачити й відчувати те, що не можуть інші. Але щастя часто купується ціною крові – інакше кажучи, висока свідомість людини мусить бути під шкірою, у крові, в серці. А відтіля вже ніхто не візьме.

І у вислові про те, що людина, яка має цвіт папороті, відмикатиме всі замки, теж покладено дуже глибокий зміст: коли людина знайде своє щастя, вона пізнає і вдосконалить себе, пізнає світ. І тоді вона відімкне таємниці життя.

Вислів «Людина буде вічно молода» слід розуміти так: вона знайде своє призначення в житті і як молода, повна сил людина, житиме повноцінним життям, пізнає таємниці світу; матиме невичерпну енергію, надію і віру.

Отже, легенда про чарівний цвіт папороті недвозначно промовляє, що та Квітка Щастя – це самопізнання і самовдосконалення, пізнання життя, служіння високій ідеї – прямування до щастя людства.

Підготувала Наталія Пугач, старший науковий співробітник історичного музею КДІКЗ